Тема 3.7. Держава - суб'єкт політики, інститут політичної системи суспільства
Держава - базовий інститут політичної системи суспільства
При розгляді першого питання не буде новелою вказівка на те що держава визначає зміст, спрямування та реалізацію зовнішньої та внутрішньої політики, це найважливіший суб'єкт політики, бо вона є уособленням влади, сили, авторитету, могутності нації. Томас Гоббс вказував, що у могутності держави зливаються всі сили суспільства: "Держава — це єдине лице (One Person), яке може використовувати силу і засоби всіх тих, хто зробив його відповідальним, і так, як воно вважає необхідним для їх же миру та їх спільного захисту".
В сучасних умовах ми розглядаємо державу як "вісь", на якій "обертається", функціонує вся політична система, бо вона:
• Головний суб'єкт суверенітету нації;
• Базовий інститут політичної системи;
• Найважливіший суб'єкт міжнародного права;
• Виразник загальнонаціональних інтересів;
• Представник всього населення на міжнародній арені;
• Має виключне право на легітимне застосування сили всередині суспільства та у міждержавних відносинах;
• Політична цілісність, яка утворена на базі національної, інтернаціональної, квазінаціональної єдності народонаселення;
• В умовах глобалізації та інтернаціоналізації всього суспільного життя продовжує виконувати головні регулятивні функції в соціально-економічній та політичній, оборонній сферах.
Практично всі політологічні теорії визнають видатну роль держави у формуванні і здійсненні нею політики на внутрішній та міжнародній арені, у веденні збройної боротьби як одного із засобів державної політики.
Приймаємо як робоче таке визначення: держава — базовий інститут політичної системи суспільства, історично обумовлений спосіб організації та здійснення влади у соціально неоднорідному суспільстві.
Держава є об'єктом вивчення багатьох суспільних наук — права, соціології, однак політологічний аналіз держави виходить з того, що це є особливим (владним) способом впорядковане суспільство, в якому всі сили спрямовані на нормальне функціонування суспільних інститутів у загальному масштабі.
Ми вважаємо, що при дослідженні держави повинні застосовуватись методологічні новації, зокрема зважати на те, що у світовій практиці, по-перше, поширюється утилітарний або прагматичний підхід до типології держав: діючий президент США та його політичне оточення часто вживають терміни "держави-парії", маючи на увазі їх агресивну спрямованість проти країн-лідерів з так званим "золотим мільярдом населення", тобто процвітаючих. По-друге, слід визнавати зміну функцій держави у смислі здатності її регулювати так чи інакше всі сфери соціального життя.
Видатні мислителі сучасності неодноразово вказували на неможливість існування людської спільноти поза державою: "Людство не може жити поза державою, - вказував непримиренний російський критик більшовистської державності Микола Бердяєв, - воно мусить бути підпорядкованим закону. Держава є об'єднуючою, упорядковуючою і організуючою силою, яка відбита в пітьмі і гріху". Нагадаємо, що у М. Бердяєва є певне ототожнення суспільства і держави, так само як і у Т. Гоббса, однак ми розглядаємо такий вислів нього непримиренного критика російського комунізму як акцент на розумінні важливості держави у впорядкування суспільного життя.
Аристотель визначав державу як ціле, що передує появі частини -людині, бо остання є політична істота, у Цицерона держава — це справа всього народу (республіка), а у Макіавеллі держава несе в собі елемент абстракції (Stato).
Політологічний аналіз держави включає в себе осмислення атрибутів держави, форм державного управління та державного устрою, структури держави, її "силові" можливості, ефективність апарату примусу та інші. Особливе місце у XXI столітті повинен зайняти аналіз сили держави, яка відтепер розглядається у більш широкому контексті, ніж раніше. У минулих століттях сила держави ототожнювалась з економічною та військовою потугою, здатністю чинити тиск на інших у міждержавних відносинах, а у новому XXI столітті вживається поняття "м'яка сила", що по-особливому проявляє себе у культурному та гуманітарному міждержавному просторі. Особлива роль у її структурі почалась відводитись "енергетичній силі": не випадково оголошення про утворення "Газового ОПЕК" об'єднання країн, які поки не мають визначної економічної та військової потуги — крім Росії це Іран, Венесуела, Алжир та інші енергетично сильні держави — сприймається з насторогою західними країнами як їх колективну спробу грати більш значну роль у світовій політиці. Зауважимо у річищі нашої тези відносно намагань саме Росії широко використовувати "м'яку силу", що ця колективна заява зроблена з її участю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
