Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

Основи сучасної політології


Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу


У першому питанні теш ми звернемось до витоків загальнополітичних та поглядів у країнах Стародавнього Близького та Далекого Сходу. Багато з того, що сьогодні ми називаємо політикою, виникло задовго до появи політичних інститутів, держави, системи політологічних знань. Громадянська історія людства від самого початку "політизувалась", бо включала в себе намагання вирішити актуальні проблеми влади, регулювання суспільного життя, відносин земних і небесних сил .

Усі ранньокласові держави епохи бронзи мали спільні риси соціально-політичного устрою та створили певну сукупність ідей, що пояснювали походження державної влади та необхідність їй підкорення. Земля вважалася державною і в цьому значенні була "спільною", спектр між людських взаємин було зведено до відносин панування та підкорення, а стан і статус людини у суспільстві визначались причетністю до структур влади. Остання ототожнювалася з божественним визначенням Володаря, а глава держави поставав як уособлення бога чи його намісник на землі.

В Єгипетському Давньому царстві, в осередку „бронзової цивілізації" та у Вавилоні боги були джерелом влади фараонів і царів, вершителями земних справ та людської долі. Поняття влади і власності ототожнювались. У міфах народів Близького Сходу мовилось про те, що спочатку боги безпосередньо правили на землі, але потім передали владу земним правителям.

У свою чергу, верховні правителі, царі, фараони самі наголошували на божественному характері своєї влади та справедливості законів, які ними було встановлено. В законах Хамурапі проголошується справедливість, яку узаконено в країні "за велінням Шамана, великого судді небес і землі за словом Мардука, мого владики".

У давньоєгипетському папірусі бог промовляє Рамзесові II: " Я твій Отець, я даю тобі божественне призначення, щоб ти міг правити...". У вченні Заратустри світле царство божества Ахурамазди втілюється на землі в державі Вавилон. Держава, згідно із настановами зороастризму, є віддзеркаленням небесного царства Ормузда. Царювання, авторитет якого підносили перекази про його божественне походження, давало правителю абсолютну владу над підлеглими, з іншого боку, затверджувало в людській свідомості уявлення про нього як вершителя найвищої справедливості. Жоден єгипетський фараон до 2000 р. до н.е. не міг сподіватись на безсмертя, якщо не був відданий ідеалу небесної справедливості.

У давніх євреїв єдиний, істинний іудейський бог перебував в особливих взаєминах з обраним їм народом, являючись його Господом і царем.

У пам'ятках політичної думки, у „Повчанні гераклеопольського царя своєму сину"(близько 2100 р. до н.е.) викладені поради царям по зміцненню існуючих порядків, хоча б ті мали божественне походження. Пропонувалося підвищувати вельмож, бо в них царі вбачали опору держави, радили зберігати існуючі стани (касти у Давній Індії), захищати підданих. Вважалося, що діяльність чиновників є шляхетною справою на відміну віл "недостойної" праці простих людей. Так виникла стародавня "соціально-політична машина", яка використовувала велику людську енергію через численну "армію" писарів, управителів, оповісників, наглядачів, існування котрих залежало від точності виконання наказів царя. Ця машина була названа первісно-східною деспотією з елементами бюрократії.

Таким чином, боги правлять на землі через своїх ставлеників - царів, однак останні власноруч повинні були зміцнювати порядок у державі. Уній соціально-політична нерівність та майже необмежена влада верховного правителя обґрунтовувались божественними причинами. На ранній стадії виникнення первісних східних суспільств погляди, умовно названі як про то-політичні, ще не диференціювались від міфологем, для яких характерним є надприродне пояснення земних порядків, єдність нормативної та пояснювальної частин, а божественне першоджерело існуючих порядків — наскрізна тема протополітичних поглядів.

У Месопотамії, Єгипті та деяких інших "східних деспотіях" з'явилась нова владна структура, у якій не тільки вища, але і місцева влада зосереджувалась у храмі чи палаці правителя з фундаментальними ознаками державно-адміністративного комунізму: грандіозними намірами і примусовою організацією суспільної праці. Щодо міжнародної політики держав східної деспотії, то зауважимо: політичні конфлікти у царині міжнародних відносин відбувались переважно у формі війн, однак відзначено спроби їх врегулювання першими міжнародними угодами ("Амфіктіонові угоди" про спільне користування релігійними святинями), а також інститутами проксенії. Докладніше цей спосіб врегулювання міжнародних конфліктів викладено у нашій роботі.

Тепер умовно перенесемось на Далекий Схід, до цивілізацій на теренах Індії та Китаю. Характерною рисою політичного процесу у давньокитайських державах була жорстока боротьба за владу на вершині політичної піраміди та боротьба знизу за "місце під сонцем" між родовою знаттю, що біднішала, між новими заможними верствами, що намагались піднятись до вищих сфер влади, та традиційною знаттю.

Сильний вплив на суспільну думку справляла патерналістська концепція держави, тлумачення відносин влади у державі аналогічно сімейним відносинам у великій родині. Найбільш відомим представником патерналістської парадигми політичного мислення був Конфуцій, погляди якого викладено його учнями в книзі "Лунь юй" (Бесіди і судження). Мислитель створює концепцію "правильного" державного мислення і надає конкретні поради чиновникам як завойовувати довіру народу, вчить мистецтву комунікації з народом. Ідеалом його є правитель-мудрець, який втілює лі — досконалі знання ритуалу, демонструє інші управлінські якості: цзінь—поважність, жан - поступливість, чжун - відданість.

Держава - це велика сім'я, а влада імператора є чимось схожою на владу батька у сім'ї. Після смерті батька влада переходить до старшого сина, який зобов'язаний не ламати встановленні порядки. Влада імператора, як і влада батька в сім'ї, трималась на його беззаперечному авторитетові, а на відношення правлячих до підлеглих проектувались родинні стосунки. Це підкреслювалось навіть лінгвістично: слово "держава" складається китайською мовою з двох ієрогліфів: "го" — держава, "цзя" — сім'я.

Шанування батьків означало й шанування влади, тому в соціальній психології китайців століттями закріплювалося почуття покірливості до тих, хто стояв вище на суспільній щаблині.

Інші, більш демократичні політичні вчення Китаю виходили з того, що Небо є недобрим та несправедливим, воно разом з його земними посланцями —імператорами приносить зло. Земля, як джерело багатства, "породжує все сутнє, вона має бути передана народові". Ідеї політичного протесту проти несправедливої діяльності уряду відображені у складених народом піснях. У пісні "Велика миша" виражається невіра у божественність царської влади.

Пасивний протест відносно влади чиновників була сформульована у книзі „Дао-де-цзин", яка укладена легендарним мудрецем Лі Ером (Лаоцзи) та його послідовниками. Ними розвінчується ідея божественного походження влади, зло тлумачиться як породження ,людського дао", тобто законів, встановлених правителями з порушенням небесного „дао", згідно якого люди рівні. Служіння народу вважалося у даосів найшляхетнішою справою для мудреця „Серце мудрого, - казали вони, - складається з сердець народу".

Розумний правитель, вважали даоси, править країною за допомогою „благодійного не діяння", не нав'язуючи підлеглим свої уявлення про благо держави, не втручаючись у приватні справи громадян. їх соціальний ідеал ґрунтувався на рівності людей більш високого ступеня, ніж це було встановлено у "великій родині" Конфунція. Політичний взірець даосів - невеликі держави з малим населенням — був звернений у минуле, бо правити мали представники спадкоємної знаті, які могли розпізнати таємницю „дао" і повести за собою народ на правильному шляху „дє", який відповідає вимогам "дао".

Політичні погляди, зібрані в систематичні вчення Мо-цзи та школи законників, відобразили протилежні інтереси народу та правлячих класів.

За думкою останніх, законників-легістів (від лат. Lex - закон), суворі закони являються найкращим засобом державного управління. Держава повинна ліквідувати розбещеність народу, встановити єдині нормативи для думок і дій громадян. Легісти відмовились від традиційних моральних трактувань політики і здебільшого розробляли "техніку" здійснення влади, а у політичній теорії вбачали не сукупність уявлень про належне у державі, а вивірену програму та техніку загальнодержавних перетворень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)
  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ