Поняття та зміст, рівні та форми політичної свідомості
У першому питанні теми розглядається сутність, зміст та рівні політичної свідомості, яка особливим чином віддзеркалює політичне буття. Політичні явища і процеси, мабуть що найбільшою мірою, ніж інші явища у своїх суспільних сферах, вимагають осмислення, оцінки, з'ясування свого ставлення людей до них, адже політика є, за визначенням німецького мислителя Георга Гегеля, "розумне" у своїй основі. Окрім того, ми встановили наявність утаємничених, скритих сторін політики, що особливо проявляються при прийнятті зовнішньополітичних рішень, які викликають інтелектуальні потяги людини до "розкодування", осмислення прихованого у них змісту та інтенцій цих рішень.
Політика не стоїть на місці, соціальний час, який прискорює свою ходу, є час політичний — тільки за другу половину XX століття зазнала краху комуністична світова система, її моно-ідеологія та водночас постав "з попелу" ліворадикальний рух у Латинській Америці (Болівія, Нікарагуа, Венесуела) з неомарксистською ідеологією, провалилась воєнна політика США у В'єтнамі і знов-таки експансіоністська політика проводиться тими ж силовими засобами на Близькому Сході вже з новим ідеологічним обґрунтуванням "боротьби з тоталітарними режимами".
Пізнання власних та чужих корінних інтересів, норм та правил, які регламентують владні відносини, розуміння смислу і напрямку керівництва суспільством і визначають основу масової політичної свідомості. Навіть перше наближення до розкриття змісту політичної свідомості демонструє нам складність та багатоплановість цього феномену.
Спочатку відмітимо, що політична свідомість має головну ознаку буття - вона реально існує, функціонує і по-різному проявляє себе у політичних процесах. Це знання і роздуми, концепції та програми щодо облаштування держави, уявлення про існуючу і належну політичну систему, про форми і методи здійснення влади, про загрози безпеці та напрями політики на зовнішньополітичній арені.
Друга важлива особливість соціальної свідомості, до якої належить політична свідомість, є доволі повільна зміна основних мисленевих структур. Так, якщо часові ритми політичного буття можуть різко змінюватись— від швидких та конвульсивних (політичні революції та контрреволюційні перевороти) до статичних станів, коли історія стала начебто нерухома, то "свідомість—це тюрми, у яких запроторено час великої тривалості". Політична свідомість у своїх головних напрямках існує тисячі і сотні: Карл Поп-пер зауважив, що тоталітарне мислення існувало ще за часів Платона, який суворо стверджував: "Головне тут наступне: ніхто ніколи не повинен залишатись без начальника...завжди на війні і за мирних умов слід жити з постійним озиранням на начальника...".
Певний образ політико-владних відносин та своє ставлення до нього формує кожен громадянин для себе, водночас суспільна природа політичної свідомості проявляється у тому, що цей образ багато у чому визначається груповими (колективними) інтересами, які можуть бути реалізованими тільки у сукупності групових відносин. Таким чином, індивідуальні прагнення і оцінки начебто розчинюються у громадському ставленні до політики, яка має важливий аспект керування саме суспільними (загальними) справами. Так само індивідуальні політичні оцінки, настрої та ідеали начебто переплавляються у стан політичної свідомості соціальної групи.
Політична свідомість внаслідок її багатоплановості аналізується різними галузевими політичними науками. Про їх існування та специфіку осмислення предмету кожної політичної науки ми вказували у першій темі. Тепер звернемось до особливостей висвітлення змісту політичної свідомості галузевими політичними науками.
Політична соціологія розглядає політичну свідомість як сукупність настанов та стереотипів, висновків і програм в процесі осмислення політики в реальному процесі життєдіяльності певних, конкретних соціальних груп даного суспільства. Вказувалось, що політична свідомість є однією з форм соціальної свідомості, фіксувалась динаміка та статика цього феномену. Нагадаємо, що в теорії виборчого процесу певні соціальні групи: групи інтересів, об'єднання виборців за соціальною ознакою з власним ідеологічним підґрунтям складають важливий підрозділ електорату. З цієї точки зору існують пролетарська, буржуазна, мілко-буржуазна ідеологія, селянська політична психологія тощо.
Політична психологія наголошувала на тім факті, що психологічна складова політичної свідомості взаємопов'язана з інтересами, потребами, орієнтаціями, настановами, досвідом, характером, навіть темпераментом особистості і вона має включатись у склад психологічного механізму формування відношення людини до політики. Ми вважаємо, що саме з психологічної точки зору непривабливе для цивілізованого суспільства поняття "війна" все частіше перемінюються поняттями "збройний конфлікт великого масштабу", поняття "вождь" замінюється на "лідер" тощо.
Найбільш загальне синтетичне визначення політичної свідомості таке: осмислення сфери політики її суб'єктами як специфічна форма виразу корінних соціально-економічних та політичних інтересів.
За радянських часів у словниках та енциклопедичних виданнях постійно наголошувалось на тому, що свідомість у кінцевому підсумку обумовлена місцем класу (соціальної групи), яке ті займають у суспільстві, у структурі владних відносин, а тому вона завжди носить класовий характер. Слід погодитись, що різні соціальні групи мають певні особливості політичного мислення і недарма робітничий та середній класи утворюють свої партії, відрізняються політичними ідеалами та уявленнями про здійснення влади.
Питання щодо політичної свідомості у її найбільш глибокій, теоретизованій формі — політичної ідеології, є настільки важливим, що воно проголошено і вирішується в Конституції України 1996 року однозначно: "Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної, ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватись державою як обов'язкова".
Постає закономірне питання — якого рівня глибини, істинності чи хибності, об'єктивності чи пристрасності може бути політична свідомість? Виділимо в структурі політичної свідомості знання, досвід, традиції, стереотипи, настанови тощо.
Знання про політику як ядро політичної свідомості можуть бути принаймні чотирьох типів. Це:
• 1. Повсякденні, буденні, примітизовані погляди на смисл та шляхи здійснення політики в суспільстві, які мають практично всі громадяни країни;'
• 2. Ідеологічно викривлені, перекручені знання про політику під впливом ідеологічних доктрин, політичних настанов, міфів, ідеологічної діяльності партій;
• 3. Глибокі знання на рівні осмислення сутності політичних процесів та закономірностей їх протікання, виявлення причин і тенденцій розвитку у формі політичної ідеології;
• 4. Формалізовані та закріплені у державних актах і програмах, доктринах, універсалах усталені, цілісні знання щодо політики держави та шляхів її здійснення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності“ на сторінці 1. Приємного читання.
