Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Основи сучасної політології

Аналітики пострадянського простору вказують, що м'яка сила сучасної Росії включає, окрім енергетичного фактору, ще формування російського гуманітарного простору, поширення російського менталітету та способу політичного мислення, натомість "м'яка сила" Китаю — масштабні програми допомоги країнам „третього світу", особливо великі інвестиції вкладаються в економічне будівництво, матеріальна допомога з належним озброєнням національних армій Африки, Латинської Америки також інтенсивно проводиться Китаєм.

Для України це питання актуалізовано скоріш за все із її відчуттям впливу цієї сторонньої ("м'якої") сили на соціально-політичні та економічні процеси — йдеться насамперед про енергетичні важелі Росії, далі про її геополітичний, соціокультурно-мовний тиск. Однак не менш важливим, ніж знайти адекватну економічно-політичну відповідь на вплив цієї сили, Україні слід зміцнювати здатність використовувати власну "м'яку силу".

М. Михальченко у книзі "Україна: запасний гравець Європи" признає, що наша сила подібного ґатунку може бути представлена як потенційна у контексті розвитку конфігурації зв'язків між країнами Європи, при якій Україні буде відведена роль "мосту" "Схід-Захід", "прикордонної смуги" між християнською та ісламською цивілізаціями. "М'яка сила" сучасної України не як потенційна, а як актуальна міститься у її миротворчому потенціалі при вирішенні численних конфліктів, у прикладі здійснення ненасильницької "оксамитової" політичної революції тощо.

У контексті сучасної політології принциповим є положенням пріоритету повноважень, прав і обов'язків держави як цілісного інституту перед його частинами. Ніяка най впливовіша організація, будь-то частина держави чи якась така, що невизнана державою легітимною політична організація, наднаціональне, наддержавне утворення не може заступати місце держави, однак у реальній політичній практиці буває по-іншому. Відомий американський політолог Генрі Кіссінджер у статті "Уроки Лівану" пише, що партія "Хезболлах" з власними збройними формуваннями веде збройну боротьбу проти держави Ізраїлю. Вона є "державою" всередині держави, має більш потужну армію, ніж легітимний уряд. Саме у цьому ним вбачається одне із глибоких джерел негараздів у ліванському суспільстві після загадкової смерті харизматичного політичного лідера Ясира Арафата.

У історичному аспекті проблеми держави нагадаємо, що перші рабовласницькі держави виникли у осередках світових цивілізацій приблизно 3,5 тис. років тому - Єгипет, Вавилон, Іудея, Індія, Китай. Всі вони, окрім чітко окресленого майже необмеженого владного бюрократичного апарату, вирізнялись також значною воєнною потугою.

У політологічній думці склалось декілька концепцій держави, кожна з яких має методологічне значення для визначення функцій і ролі сучасної держави у формуванні та здійсненні політики.

Теологічна концепція держави, запропонована Аврелієм Августином та Фомою Аквінським — філософами теологічної парадигми політичного мислення - заснована на визнанні того, що земна держава, недосконала і гріховна, є слабкою, невиразною копією Граду Небесного (небесної держави). Земна держава заснована на насильстві, на любові до наживи, у той час як Небесний Град заснований на любові до Бога, тому Церква вища за державу, а світська влада поступається релігійній.

Зауважимо, що мусульманська теологічна концепція виходить з того, що держава має найкращу досконалу форму у випадку утворення халіфату, де політичний володар водночас, окрім соціально-політичних функцій, виконує функцію охорони релігійної общини. Термін його повноважень залежить не від виборців, а від дотримання ним "правильного" коранічного шляху. Значення теологічної концепції держави ми вбачаємо у прихованих претензіях релігійних структур на владні повноваження.

Концепція насильства має витоки у міркуваннях Д. Юма, Я. Гумпловича та Є. Дюринга стосовно того, що політична влада утворюється шляхом захоплення її сильнішим прошарком суспільства, тому державу утворили наймогутніші верстви — військові ватажки - вожді, які, спираючись на військову силу, примусили народ підкорятись їм. У подальшому звичка до покори лежить в основі відносин держави та народу.

Договірна концепція Т. Гоббса та Дж. Лока, Ж.-Ж. Руссо заснована на визнанні договірних взаємин між народом та державною владою, ті пов'язані взаємними зобов'язаннями підтримувати державу і права народу.

Неоліберальна концепція держави Дж. Локка виходить з того, що держава як "нічний сторож" потрібна лише тоді, коли громадяни не можуть самі себе захистити. її головна функція полягає у захисті прав, свобод, гідності людей.

Окрім держави є такі соціальні утворення, що можуть нагадувати державу, зокрема колонії, напівколонії, "квазідержави", тому є сенс розглянути основні, невід'ємні характерні риси (атрибути) держави. Річ у тому, що колоніальні адміністрації, домініони, колонії, протекторати, суб'єкти конфедеративних утворень не володіють у повному обсязі найвищою, суверенною, універсальною владою, не мають повноцінної збройної організації. Остання у політичній науці не віднесена до основних ознак держави, але на практиці з 200 держав-членів ООН лише 1-2 держави не мають збройної організації.

Основними атрибутами держави є наступні її складові.

• 1. Наявність системи суверенної політичної влади, як правило, поділеної на три гілки - законодавчої, виконавчої, судової. Суверенітет держави означає, що держава володіє найвищою і необмеженою владою над своїми громадянами - об'єктами влади у межах своєї території. Йдеться про владу над усіма людьми, які знаходяться на території держави. Відмова сучасних держав від частини свого суверенітету у цьому випадку робиться добровільно, для входження у наддержавні об'єднання типу Європейського союзу (27 держав станом на 2008 рік) і із значними застереженнями.

• 2. Територія, окреслена сухопутними, повітряними та морськими кордонами. Смисл поняття держави нерозривно пов'язаний з конкретною територією, на яку поширюється її влада, а закони на ній мають обов'язкову для виконання силу. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори. Як свідчить історія, саме територіальні претензії одних держав до інших часто спричиняли численні конфлікти та повномасштабні війни.

Останнім часом територіальні претензії держав набувають більш тонку форму — "наукове обґрунтування" приналежності континентального шельфу до основної території: так, влітку 2007 року глибоководні апарати Росії встановили прапори Росії на дні океану під Північним полюсом, що викликало дипломатичний протест США та військово-технічні приготування до адекватних акцій Канади. Інколи, внаслідок принципової неможливості вирішення територіальних проблем між суверенними державами виникають "квазідержави" на таких спірних територіях, наприклад, Трієст у 50-х роках XX століття був територією, на яку претендували одночасно Італія та Югославія. Останні мають деякі ознаки держави, однак без суверенітету не можуть вважатись повноцінними державами.

У рамках загальної політології важливим є вирізнення за територіальною ознакою анклавів - держав, територія яких з усіх боків оточена територією іншої, однієї держави. Зрозуміло, що здійснення самостійної політики в умовах, коли твої кордони контролюються одним сусідом, як, наприклад, Лесото, що оточена ПАР, вкрай ускладнено.

3. Народонаселення, оформлене у межах держави у інститут громадянства, є обов'язковою прикметою держави. Жодна особа, навіть особа без громадянства — апатрид - не може жити за межами будь-якої держави, не підкорятися їй, бо належність людини до держави є обов'язковим і регулюється внутрішнім та міжнародним правом. Держави можуть складатися з народонаселення однієї національності (це трапляється рідко, але у минулому столітті такими державами були ФРН чи Сінгапур), але здебільшого сучасні держави є багатонаціональними. За таких умовах зусилля влади спрямовані на те, щоб врегулювати міжнаціональні конфлікти, які виникають між представниками різних національних груп. Об'єктивною основою таких конфліктів всередині держави є наявність десятків і сотень етносів різних культур, що тяжіють до утворення власної державності. Інколи "бездержавні" нації можуть нараховувати мільйони людей (курди на Близькому Сході) і складати великі труднощі для багатонаціональних сусідніх держав.

Міжнаціональні конфлікти всередині держав ведуть до сепаратизму як практично-політичного руху за розкол однієї держави і можуть призводити навіть до розпаду багатонаціональних держав (колишні Югославія, Чехословаччина, а з певною долею умовності і Радянський Союз). Не може бути держави без народу, але протилежна ситуація можлива: український народ впродовж сотень років панування російського царату до оголошення незалежності у 1991 році, розкиданий по десятках країн єврейський народ до утворення Ізраїлю у 1948 р., курди й дотепер, народ басків у Іспанії, ще сотні інших етносів не мають власної державності.

Кількість населення держави складає важливий покажчик її боєздатності: так потужна світова країна Росія, за повідомленням іноземних джерел, зокрема, часопису "Weekly", може у 2050 році мати менше 100 мли. чол., а у 2080 році вже менше 60 млн., що підірве її основи національної безпеки. Нагадаємо, що сусідній з Росією Євросоюз налічує 430 мільйонів, а КНР — 1300 мільйонів громадян.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ