• в якому суспільстві ми живемо?
• який суспільний лад краще за все відповідає запитам людства?
• який політичний стрій очікує на нас у майбутньому?
• як уникнути воєн, масштабних терористичних акцій та кривавих внутрішніх конфліктів?
• чи можливо політичними засобами врегулювати кризи і ризики глобалізаційного суспільства?
Дещо раніше іспанський мислитель і громадський діяч Ортега-і-Гассет (1883-1955 рр.) у творі "Повстання мас" продемонстрував як найвизначніше явище сучасності роз'єднаність "еліти" і "мас". Перша творить культуру і політику, а останні несвідомо впродовж певного часу задовольняються засвоєними від неї стандартами. Однак у подальшому маси вважають, що їм доступні політичні знання і тонкощі розуміння політики, нав'язують свої волю, погляди, "масову" культуру. Виникає загальна соціальна дезорієнтація, роз'єднаність "масового суспільства".
Американський соціолог Д.Белл (нар. 1919) у книзі "Прийдешнє постіндустріальне суспільство" доводив, що політика та ідеологія лівих ідей і політичних течій "виснажилися", що досягнення технічного прогресу і цивілізації роблять непотрібними революції, а соціальні потрясіння стають зайвими. Суспільство вступає в еру загального благоденства і відносно повного задоволення високих матеріальних потреб. Еволюція поглядів приводить Белла від початкового зображення суспільства загального благоденства як безконфліктного і гармонічного до розуміння його як одної Із стадій антагоністичного ладу, але з новими різновидами соціально-політичних суперечностей та проблем.
Американський публіцист і політолог А.Тоффлер (народ. 1928 р.) в праці "Третя хвиля" (1980) виступив з передбаченням нової хвилі технологічної революції, котра приведе людство до " над індустріальної цивілізації". Завдяки невпинному оновленню соціальних відносин в ній буде створено справедливу соціальну і політичну систему. Влада у такому суспільстві тримається не на силі, а на знаннях, багатстві, інформації. Праця Тоффлера є знаменною і тим, що вона поєднує наукові пошуки з традиціями популістської літератури на соціально-політичну проблематику, яка виражає прагнення громадськості бачити саме такі політичні рішення у відповідь на виклики часу.
Г. Кан (1922 - 1993 рр.) — відомий американський політолог, спеціаліст по прогнозуванню суспільного розвитку в книзі "Рік 2000" виступав проти екологічного песимізму та провішував майбутню економічну та політичну модернізацію слаборозвинутих країн за американським зразком.
Самюєль Хантінгтон намагався передбачити розвиток конфліктності сучасного світового порядку і пояснити її несумісністю культур в роботі "Зіткнення цивілізацій?" (1996). Перманентні збройні сутички, в основі яких - релігійні суперечності, несумісні політико-правові переконання, культурні розбіжності, інші причини соціокультурного характеру, згідно із Хантінгтоном, можуть переростати у війну на "розломах" цивілізацій, особливо на кордонах зіткнення християнського та мусульманського світів.
Раніше у книзі "Суспільство і солдат", про яку рідко згадують на теренах України, він показав певну небезпеку постійної сильної армії для демократичного суспільства. Хантінгтон писав, що поступово збільшується роль професійних військових у визначенні напрямків політики по мірі того, як збройні сили США все частіше використовуються для досягнення зовнішньополітичних завдань за межами країни.
Прибічники концепції критики тоталітаризму вважають цей феномен одним із загрозливих для демократичних порядків у сучасній цивілізації. X. Аренд у праці "Походження тоталітаризму" 1951 р., (термін "тоталітаризм" став офіційним у США з 1952 р.) показала, що той виникає у атомізованому суспільстві, яке складається з маси розрізнених осіб (атомів), а не суспільства громадян (громадянського суспільства).
З.Бжезінський і К.Фрідріх у творі "Тоталітарна диктатура та автократія" вказують, що до тоталітарних режимів віднесено фашистські і комуністичні політичні режими, а головною їх об'єднуючою ознакою виступає державна ідеологія, яка продукується правлячою партією, терор, об меження правдивою інформації, відсутність громадянських свобод.
Прихильники теорії "політичної модернізації" (Г.Алмонд, З.Бжезінський) вважають, що сучасною тенденцією розвитку політичних систем є перехід (трансформація) від традиційного до сучасного, трансформованого типу, показують наявності спроможності демократичної політичної системи до оновлення при мобілізації зусиль суспільства на виживання у конкурентному середовищі. Серед українських дослідників проблеми політичної модернізації виділяються роботи Г. Зеленько щодо модернізації систем у Польщі та України.
В цілому на початку XXI століття ми спостерігаємо диференціацію та розвиток політологічних вчень за такими напрямками дослідження:
• теорій демократії (РДаль, Дж. Сарторі);
• теорій еліт (ГЛассуел, С.Келлер);
• концепцій партійно-політичних систем (М.Дюверже, У.Бернхем);
• вивчення феномену політичної культури (Г.Алмонд, С.Верба);
• дослідження влади і контролю (Г.Моргентау, СЛіпсет);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть“ на сторінці 5. Приємного читання.
