Розділ «2.4. Особливості господарського розвитку й економічної думки Середньовіччя»

- зелень - символізує надію, достаток, свободу і радість, але може і просто означати луг трав;

- чернь - символ обережності, мудрості, постійності у випробуваннях, а також печалі і трауру, смутку;

- пурпур - символізує благочестя, помірність, щедрість і верховне панування.

З XVII століття в геральдиці приймаються умовні графічні позначення кольорів штрихуванням, а також правило, згідно з яким метал на метал і фініфть на фініфть не накладаються.

Особливим типом геральдичних кольорів є хутра, зокрема горностаїв і вивірок.

Хутро, відповідно до середньовічних норм, могло використовуватися тільки королівськими і дворянськими родинами на знак їх винятковості і переваги.

Частини щита

Приклади фігур на щитах

Геральдичні корони

Герб Ліхтенштейну з короною прямо над щитом

Баронська корона

Герб Румунського королівства з девізом: "Nihil sine Deo"

Корона поміщалась на шолом або, як в державних гербах, прямо над щитом (наприклад, княжа корона в гербі Ліхтенштейну). Корона вказує на положення її власника в суспільній ієрархії та титул володаря герба.

Спочатку корони поміщали тільки на гербах суверенів. Як правило, корона на гербі монарха повторювала своїм виглядом оригінал. Інші шляхетські корони (герцогські або князівські, графські, баронські і прості шляхетські), які з'явилися пізніше, в кожній європейській країні були однаковими в межах одного титулу, і мало відрізнялися одна від одної в різних країнах. Так:

- у Німеччині, геральдика якої справила значний вплив на центральноєвропейську геральдику, графська корона мала дев'ять зубців з перлами на кінцях, баронська - сім, а проста шляхетська - п'ять;

- в Речі Посполитій шляхетська корона, покладена на шолом, символізувала рівність шляхти, хоча деколи це правило порушувалось і використовувалися рангові, в основному німецькі, корони. Князівські герби з самого початку вінчалися червоними шапками, підбитими горностаєм.

У церковній ієрархії корони заміняли капелюхами з китицями, розміщеними на декоративно заплетених шнурках. Причому, кожний сан мав не тільки відповідний колір капелюха: червоний - у кардиналів, зелений у архієпископів та єпископів, фіолетовий - у папських прелатів, але й усталену кількість китиць: у гербі архієпископа, наприклад, зображали капелюх з десятьма китицями, а у гербі єпископа - з шістьма.

Звичай прикрашати шолом короною з'явився у лицарів в XV столітті. Шоломи з коронами носили під час турнірів, особливо в Німеччині, де увінчаний короною шолом вважався ознакою дворянства.

Використання корони для прикраси щита і як гербова фігура прийшло, ймовірно, від монет - при французькому королеві Филипі VI почали чеканити монети, на зворотному боці яких зображалася корона. Тоді тільки королі поміщали корони в свої герби, але з розвитком феодалізму навіть найдрібніші феодали почали носити корони і прикрашати ними герби. Часто корона не є знаком належності до королівської або княжої родини, а виконує декоративну функцію.

Геральдичні шоломи