Розділ «МОДУЛЬ ІІ. ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА В ПЕРІОД ІЗ 70-ТИХ РОКІВ ХІХ СТ. - ДО ПОЧАТКУ ХХІ СТ.»

- поразка у франко-прусській війні та її наслідки. Загальна сума збитків лише від війни становила 16 млрд франків. Невигідним для Франції був і мирний договір 1871 р. - сплата Німеччині 5 млн франків контрибуції і як гарантія виплати передача частини своєї території - провінції Ельзас та Лотарингія. Ці землі були економічно найрозвиненішими, багатими на залізну руду, вугілля, тут добре розвивалася текстильна та інші галузі промисловості. Утрата цих територій змусила Францію ввозити велику кількість залізної руди й чорних металів;

- застаріле фабричне заводське обладнання (як і в Англії) потребувало заміни та значних капіталовкладень для її здійснення. Але основна частина французьких капіталів вивозилася, вона становила 30 % світових інвестицій. Вивезення капіталів було вигідним тим, що давало змогу одержати високі прибутки за застарілої техніки та невисокої якості продукції;

- витрачання значних коштів на утримання армії й флоту та великого апарату чиновників у колоніях, за кількістю яких Франція посідала друге місце у світі після Англії. Як наслідок - недостатня кількість коштів для впровадження в промисловість останніх досягнень науки й техніки, особливо електричної енергії;

- суттєва причина відставання Франції полягає в тому, що в країні надавалася перевага банківському капіталу над промисловим. Французькі банки спрямовували свої кошти в основному на лихварські операції, надаючи великі позики іноземним державам під гарантований прибуток, і мало вкладали грошей у фінансування вітчизняної промисловості. У результаті за 1870-1913 рр. промислове виробництво Франції зросло в 3 рази, а експорт капіталу - більш ніж у 6 разів. Експорт капіталу випереджав розвиток промисловості. Лихварство стало головним стрижнем економіки Франції. Прошарок рантьє перед Першою світовою війною становив 10-12 % усього населення Франції. Головною статтею поповнення державного бюджету були прибутки від лихварських операцій, а не від промисловості, торгівлі, сільського господарства. - Перелічені причини призвели до того, що перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною. Структура економіки складалася в напрямі розвитку легкої промисловості при скороченні потужностей металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Накопичувалися проблеми й у сільському господарстві, роздробленість (парцелярність) селянських господарств і низький технічний рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затримували "зайве" населення в землеробстві, зменшували ринок робочої сили, приріст населення. Стримувала розвиток сільського господарства й непосильна для нього конкуренція американського зерна та інших продуктів. - На світовому ринку товари Франції були представлені в основному дорогими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними виробами та предметами розкоші.

Становлення індустріального суспільства Японії

- Для модернізації суспільства мало значення й те, що в Японії за західними зразками перебудовувалася освіта, розпочалося будівництво промислових підприємств, залізниць, морських суден, засобів зв'язку та впровадження інших нововведень.

- Умови, у яких відбувалася модернізація в Японії, вплинули й на особливості процесів індустріалізації. Серед них в економічній історії виділяють такі:

- процеси промислового перевороту (у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.) збігалися в часі з процесами індустріалізації та монополізації й проходили прискореними темпами;

- важливу роль в індустріалізації країни відігравала держава: уряд створював власні підприємства (взірцеві фабрики та корабельні), широко залучав іноземних експертів для керівництва ними. Згодом ці підприємства були передані за низькими цінами в приватну власність. Практикувалося надання субсидій приватним підприємцям, звільнення їх від податків. Уряд сприяв розвитку системи загальної освіти. До кінця ХІХ ст. в школах навчалися близько 80 % японських дітей;

- індустріалізація в Японії відбувалася в основному за рахунок власних заощаджень. Це, з одного боку, затримувало розвиток економіки, а з іншого, робило її стійкою й надійною в наступні десятиліття. Істотне місце в індустріалізації належало й іноземному капіталу;

- особливості індустріалізації пов'язані й із тим, що уряд Японії в умовах нестачі землі та ресурсів посилював мілітаризацію економіки (до 1900 р. 40 % усіх державних підприємств були військовими заводами, де були зайняті половина робітників державного сектору й % потужностей), удавався до агресивних дій проти своїх сусідів. Результатами цього стала економічна експансія, що сприяло промисловому піднесенню.

- У цілому реформи, які здійснювалися в Японії впродовж 1875-1895 рр., сприяли розвитку економіки, темпи її економічного зростання були значно вищими, ніж у розвинутих країнах Західної Європи.

- Але напередодні Першої світової війни, незважаючи на значні здобутки в індустріальному розвитку, Японія залишилася аграрно-індустріальною країною, 60 % населення якої було зайнято в сільському господарстві.

Економічний розвиток Російської імперії наприкінці ХІХ ст.