Розділ «4.8. Марксистська економічна теорія. Основні проблеми "Капіталу" К. Маркса»

Альтернативні напрямки в класичній економічній школі

- Під впливом промислового перевороту, який у першій половині XIX ст. охопив багато європейських країн, виникли різноманітні критичні напрями

основоположних позицій учення А. Сміта. Цю критику можна співвіднести, як зазначає Я. С. Ядгаров, з трьома напрямками економічної думки, альтернативними класичній школі: економічний романтизм, утопічний соціалізм, німецька історична школа (соціально-історичний напрямок). - Найбільш яскравими представниками цих напрямків є:

- С. Сісмонді, П. Прудон як провідники, за характеристикою В. І. Леніна, економічного романтизму;

- соціалісти-утопісти Р. Оуен в Англії та К. Сен-Сімон і Ш. Фур'є у Франції;

- представники історичної школи Німеччини А. Мюллер і Ф. Ліст як теоретичні попередники цього напрямку економічної думки;

- Р. Рошер, Б. Гільдебранд і К. Кніс як основні засновники "Старої історичної школи" періоду 40-60-х років XIX ст.;

- Л. Брентано, Г. Шмоллер, К. Бюхер як основні представники "Нової історичної школи" 70-90-х років XIX ст.;

- Р. Штаммер, Р. Штольцман, А. Амон, К. Діль, Ф. Петрі, Ф. Опенгеймер, О. Шпан - представники соціальної школи початку XX ст.;

- В. Зомбарт, М. Вебер, А. Шпітоф як основні засновники "Найновішої історичної школи" першої третини XX ст.

- Представники цих критичних напрямів класичного вчення виступали проти абсолютизації класиками принципів економічного лібералізму, пропонуючи інші, ніж у класиків, моделі соціально-економічного устрою суспільства.

Учення С. Сісмонді

- Певним етапом у розвитку світової економічної думки стало економічне вчення швейцарського економіста й історика Жана Шарля Леонара Сімонда де Сісмонді (1773-1842). Основна його праця - "Нові засади політичної економії" (1819).

- Сісмонді визначає вартість товару працею, необхідним часом на виробництво товару, затраченим за середніх умов.

- Сісмонді критикує економічний механізм капіталістичного суспільства, виступає проти вільної конкуренції, за дрібнотоварне виробництво й за державне регулювання економіки. Політекономія, за Сісмонді, повинна бути моральною наукою й ураховувати почуття, потреби та пристрасті людей._

Соціалісти-утопісти

- Ще в кінці XVIII - на початку XIX ст. соціалісти-утопісти висунули ідею створення безкласового справедливого суспільства: Анрі Клод Сен-Сімон (1760-1825), Шарль Фур'є (1772-1837) з Франції та Роберт Оуен (1771-1858) з Великобританії.

- Вони виступили з критикою капіталізму, вимогою відміни приватної власності, справедливого (на їхній погляд) розподілу й споживання, установлення справедливої соціальної системи. Цю систему Сен-Сімон називав індустріалізмом, Фур'є - гармонією, Оуен - комунізмом.

Стара, нова та соціальна історичні школи в Німеччині

- У 40-50-х роках XIX ст. з економічним ученням виступили Фрідріх Ліст (1789-1846) та представники старої історичної школи в Німеччині, основоположниками якої були В. Рошер (1817-1894), Б. Гільдебранд (18121878) і К. Кніс (1821-1898). Основні їхні роботи - "Національна система політичної економії" (1841) Ф. Ліста, "Короткі основи курсу політичної економії з точки зору історичного методу" (1843) В. Рошера, "Політична економія теперішнього та майбутнього" (1848) Б. Гільдебранда, "Політична економія з точки зору історичного методу" (1853) К. Кніса.