Розділ «4.7. Економічні погляди класичної політичної економії у працях Дж. С. Мілля»

"У середньому товари обмінюються приблизно за їхньою природною вартістю".

"Природна вартість деяких речей - це вартість, яка визначається їхньою рідкісністю, але в переважній більшості речі природно обмінюються одна на одну пропорційно витратам їх виробництва".

"Витрати виробництва складаються з кількох елементів... Загальні елементи витрат виробництва - це заробітна плата й прибуток на капітал".

Дж. С. Мілль уперше поставив питання про функціональний зв'язок ринкової ціни, попиту та пропозиції, що в подальшому знайшло відображення в дослідженнях неокласиків.

Аналіз заробітної плати

Розмірковуючи над природою заробітної плати, Дж. С. Мілль, як і його попередники, дотримувався теорії фонду заробітної плати. Він стверджував, що розмір заробітної плати залежить в основному від попиту на робочу силу і її пропозиції, які є нееластичними, оскільки пропозиція праці жорстко обумовлена кількістю робітників, які шукають роботу, а попит на робочу силу обмежений величиною оборотного капіталу у вигляді зарезервованих для утримання робітників життєвих засобів. Відтак учений, услід за Д. Рікардо та Т. Мальтусом, наголошував на неминучості утримання заробітної плати на мінімальному рівні.

- Розмір заробітної плати Дж. С. Мілль визначав діленням капіталу на кількість робітників, що давало підстави дійти висновку, що для робітничого класу важливим є не абсолютний розмір виробництва, навіть не абсолютна величина засобів, призначених для розподілу серед робітників, а співвідношення між цими засобами й чисельністю осіб, між якими діляться ці засоби. Саме тому, на думку вченого, "становище робітничого класу не можна поліпшити яким-небудь іншим способом, крім зміни цього співвідношення на користь трудівників".

- Водночас Дж. С. Мілль заперечував існування антагоністичних суперечностей між капіталістами та найманими робітниками, наголошуючи на тому, що "робітник тією мірою, якою він володіє необхідними для самозабезпечення засобами, по суті, є капіталістом, який, надаючи частину необхідних для ведення справи засобів, вкладає в це виробництво свій капітал". Звідси вчений робив висновок про те, що класова боротьба робітників та діяльність профспілок не в змозі запобігти формуванню заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму. "Держава могла б гарантувати всім, хто вже народився на світ, роботу з отриманням хорошої заробітної плати, - писав англійський дослідник, - але якщо держава зробить це, то вона повинна буде заради самозахисту та в ім'я реалізації всіх завдань, задля яких вона існує, поставити умови, щоб без її згоди не народжувалась жодна людина, суспільство не може безкарно взяти на себе утримання бідняків, залишаючи їм свободу плодитися". Однак у подальшому Дж. С. Мілль публічно відмовився від теорії робітничого фонду, визнавши залежність заробітної плати від зростання загальних розмірів капіталу та цілеспрямованих дій профспілок.

Аналіз грошей

- Гроші Дж. С. Мілль аналізував як специфічний товар, виходячи з того, що "як і в інших товарів їхня вартість визначається тимчасово попитом і пропозицією, а постійно та в середньому - витратами їх виробництва". Стверджуючи, що значний золотий запас нівелює вплив зміни витрат на видобуток золота на коливання ціни, Дж. С. Мілль уважав, що ціни регулюються насамперед кількістю грошей, які у певний момент перебувають в обігу. Вихідною в теоретичній побудові вченого була думка про те, що за інших незмінних умов вартість грошей "змінюється обернено пропорційно кількості грошей: будь-яке збільшення кількості грошей зменшує їхню вартість, а будь-яке зменшення збільшує її в однаковій пропорції". Отже, Дж. С. Мілль був прихильником кількісної теорії грошей. Як і попередники, учений уважав, що "гроші самі по собі не задовольняють ніяких потреб", відтак "у суспільній економіці немає нічого більш найістотнішого за своєю природою, ніж гроші, вони важливі лише як хитромудрий засіб, що служить для економії часу й праці. Це механізм, який дає змогу здійснювати швидко і якісно те, що робилось і без нього, хоч і не настільки швидко і якісно, і, як у багатьох інших механізмів, його очевидний і незалежний вплив виявляється тільки тоді, коли він виходить із ладу".

- Для дослідників історії економічних учень значний інтерес становить ідея Дж. С. Мілля про позитивний вплив інфляції на економічне зростання. Виходячи з того, що інфляційне підвищення цін сприяє зниженню реальної величини боргів, учений стверджував, що це призводить до перерозподілу багатства на користь виробників як основних дебіторів. Учений здійснив глибоке та оригінальне дослідження природи кредиту та його значення в ринковій економіці. "Виступаючи абсолютно необхідним для перетворення всього капіталу країни на продуктивний, - писав Дж. С. Мілль, - кредит слугує також засобом кращого використання виробничих можливостей країни".

- Визначаючи норму позичкового процента співвідношенням попиту та пропозиції позичкових фондів, Дж. С. Мілль стверджував, що в кінцевому підсумку позичковий процент детермінується реальними силами, вирівнюючись із нормою прибутку на капітал. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує ідея вченого щодо активізації ролі держави в соціально-економічному розвитку. Пов'язуючи величину процентної ставки з дією "закону Юма", який керує переміщенням золота з країни в країну, Дж. С. Мілль одним із перших звернув увагу на необхідність захисту центральним банком своїх резервів під час відпливу грошей за кордон. Підвищення облікової ставки, на думку вченого, є важливим засобом зростання норми позичкового процента та залучення іноземного капіталу в країну, у результаті чого відбудеться вирівнювання національного валютного курсу. Здійснений аналіз дав підстави вченому дійти висновку, що валютний курс установлюється на користь країни, яка проводить державну політику сприяння зростанню банківського процента.

Аналіз проблем економічного зростання

- Порушивши питання про суспільну статику та динаміку, Дж. С. Мілль здійснив спробу "розглянути природу й наслідки... прогресивного розвитку, його складові й вплив, який він здійснює на різні економічні явища". Серед змін, пов'язаних із прогресивним розвитком суспільства, учений виокремив: зростання влади людини над природою; зміцнення безпеки особистості й власності; розвиток ділових здібностей основної частини людства; поширення й поглиблення кооперації тощо. - Дотримуючись теорії народонаселення Т. Мальтуса, Дж. С. Мілль уважав єдиним засобом забезпечення повної зайнятості й високої заробітної плати всього працюючого населення добровільне обмеження народжуваності. - Основою прогресивного розвитку суспільства вчений визначав зростання діючого капіталу. У зв'язку із цим він проаналізував еволюцію капіталу, виходячи із закону-тенденції норми прибутку до зниження й закону-тенденції зростання заробітної плати й ренти. - Розмірковуючи над тим, що зниження норми прибутку стримує поступальний розвиток суспільства, оскільки уповільнюється зростання капіталів, учений стверджував, що пошук шляхів підвищення прибутковості є важливим чинником динамічних змін. Як і Д. Рікардо, він звертав увагу на те, що зниження норми прибутку може бути уповільнене за рахунок вивезення капіталів за кордон, прискорення технічного прогресу в сільському господарстві тощо. Водночас Дж. С. Мілль наголошував на тому, що "застійний стан капіталу й чисельності населення" за високого рівня виробництва не є негативним явищем, оскільки "не передбачає обмеження можливостей для людського вдосконалення", що знаходить свій вияв у розширенні простору "для зростання всіх форм духовної культури, для морального та соціального прогресу ... , розвитку мистецтв і життя".

Аналіз природи кризових явищ

- Розмірковуючи над природою кризових явищ, Дж. С. Мілль виходив із обґрунтованої Ж. -Б. Сеєм ідеї щодо можливості безкризового розвитку ринкової економіки. Відтак він стверджував, що "було б помилкою стверджувати слідом за С. Сісмонді, що торговельна криза є результатом загального надвиробництва. Це просто наслідок надлишку спекулятивних закупівель ... , її безпосередньою причиною є скорочення кредиту, а засобом подолання - не зменшення пропозиції, а відновлення довіри". Розмежувавши статичний та спекулятивний стан ринку, Дж. С. Мілль дійшов висновку, що кредит радикально змінює торговельну кон'юнктуру, дозволяючи економічним суб'єктам, які очікують зростання цін, "черпати з бездонного, нічим не обмеженого джерела". - На думку вченого, спекуляція, яка підтримується таким чином, може охопити відразу всі товари, породжуючи торговельну кризу. Уперше в історії економічної думки Дж. С. Мілль проаналізував грошовий аспект кризового спаду, дійшовши висновку, що торговельну кризу характеризує "швидке падіння цін після того, як вони зросли під впливом ... спекулятивного пожвавлення". Водночас учений звертав увагу на те, що ціни падають набагато нижче того рівня, від якого почалось їхнє "підвищення " або "який виправдовується споживанням і пропозицією товарів".

Ліквідація найманої праці шляхом удосконалення системи приватної власності на основі розвитку кооперативно-виробничих асоціацій

Реформування відносин власності на землю та соціалізація земельної ренти з допомогою земельного податку

Учений обґрунтовував необхідність вилучення земельної ренти на користь суспільства шляхом обкладання доходів землевласників спеціальним податком, що по суті означало націоналізацію землі.

Обмеження майнової нерівності шляхом локалізації права успадкування