Розділ «Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства»

Виробничі можливості будь-якого господарюючого суб'єкта (індивіда, домогосподарства, підприємства, країни) — це той максимальний обсяг благ, який можна отримати за певний період за умови повного й ефективного використання наявних ресурсів і технологій.

Виробничі можливості визначаються такими чинниками:

• кількістю і якістю наявних виробничих ресурсів;

• станом технології й організації виробництва;

• раціональним розподілом ресурсів;

• інституційними чинниками, тобто формальними та неформальними нормами і правилами поведінки людей (законами, звичаями, традиціями, ментальністю тощо), а також діяльністю установ, що контролюють і забезпечують дотримання встановлених правил у суспільстві.

Зрозуміло, що обмеженістю ресурсів усякий раз обмежуються і виробничі можливості кожного господарюючого суб'єкта. Збільшити обсяги виробництва одного блага можна, але тільки відмовившись частково чи повністю від виробництва іншого.

Розглянемо це на умовному прикладі.

Припустимо, виробник (фірма, країна) виготовляє два види продукції: книги і танки. Обмеженість ресурсів дає йому змогу виготовити протягом певного часу цю продукцію у різних альтернативних співвідношеннях (наборах): або (А) один млн. шт. книг, або (Д) чотири танки, або ж

Таблиця 2.1. Виробничі можливості підприємства

вибрати проміжний варіант, розподіливши ресурси між обома видами продукції (табл. 2.1). Побудувавши на основі даних цієї таблиці графік, отримаємо криву лінію, яка наочно відображає межу виробничих можливостей цього для даного виробника (рис. 2.5).

Крива виробничих можливостей містить багато точок, координати яких вказують на той чи інший варіант економічного вибору. Будь-яка з цих точок означає, що лише за такого розподілу ресурсів виробник отримує максимум продукції, тобто його виробничий процес стає ефективним. Разом з тим, через задану обмеженість ресурсів усяка інша комбінація виробництва книг і танків буде або неефективною, тобто не забезпечуватиме повного використання ресурсного потенціалу підприємства (до межі виробництва, наприклад, у точці М), або ж нереальною (вибір за межею можливостей, наприклад у точці Н).

Таким чином, крива виробничих можливостей, як модель економіки, цікава тим, що вона наочно показує ефективний і неефективний стани господарського процесу. Економіка функціонує ефективно тоді, коли вона працює на межі своїх виробничих можливостей, тобто вже неможливо збільшити виробництво одного блага, не зменшуючи при цьому виробництва іншого блага. Інакше кажучи, тільки ефективна економіка забезпечує повну зайнятість усіх наявних ресурсів і максимальний обсяг виробництва. Відповідно економіка стає неефективною за умов неповної зайнятості ресурсів, а отже і недовиробництва благ.

Вибір оптимального рішення обмежений числом варіантів, представлених сукупністю точок кривої межі виробничих можливостей. Яка саме точка на цій кривій буде визнана за оптимальний вибір — це залежить від багатьох конкретних обставин. Тут важливо те, що крива виробничих можливостей визначила область пошуку оптимуму.

Таким чином, у людей існує багато варіантів ефективного використання наявних ресурсів для виробництва тих чи інших життєвих благ. Потрібно лише вибрати один із них — найбільш ефективний, або оптимальний.

Проте усякий вибір пов'язаний із жертвою. Вибираючи певний варіант (віддаючи перевагу певному благу), завжди доводиться відмовлятися від іншого, "платити" за свій вибір так званими альтернативними (невидимими) витратами.

Альтернативна ціна, або вартість втрачених можливостей — це ціна вибору, або вартість заміни, розмір якої визначається цінністю або кількістю тих благ, якими жертвують при виборі інших (альтернативних) благ.

Врахування альтернативної ціни необхідне для розуміння дійсної величини вартості (ціни) кожного нашого економічного вибору, або рішення. Мабуть, найкращим прикладом для розуміння значущості альтернативної ціни буде те, як ми розпоряджаємося своїм чи не найдорожчим ресурсом — часом. Перед кожним із нас існує багато варіантів альтернативного використання свого часу: піти на заняття, розважитись десь із друзями, провідати рідних, просто поспати тощо. Так-от, ціна кожної години, приміром, витраченої на дозвілля, включатиме не лише отриману насолоду від спілкування з дру

Рис. 2.5. Крива виробничих можливостей

зями, а й, наприклад, утрачену користь від пропущених занять, за що доведеться самотужки долати відставання у навчанні, чи, можливо, відчуття провини перед рідною бабусею, яка в цей час так і не дочекалася улюбленого онука.