Розділ «Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства»

- першочергові — потреби, які задовольняються найнеобхіднішими (елементарними) благами (їжею, одягом, житлом, медичною допомогою). Такі потреби не є взаємозамінними;

- вторинні, або витончені — потреби, що задовольняються предметами розкоші. Ці потреби можуть бути взаємозамінними. Зауважимо: те, що для одних вважається предметом розкоші, для інших може виявитися предметом першої необхідності; або те, що донедавна сприймалося багатьма як розкіш, тепер стає елементарним благом.

• за способом задоволення:

- індивідуальні — потреби, які задовольняються осібно (наприклад, потреби у їжі, одязі, сні);

- групові, або колективні — потреби, втамування яких відбувається спільно (шкільна і професійна освіта, користування бібліотеками, музеями, громадським транспортом, забезпечення громадського порядку тощо).

Звичайно, потреби у різних людей різняться і змінюються з часом. Людина неспроможна водночас втамувати усі свої потреби. Тому кожен із нас визначає власну шкалу потреб і, виходячи з неї, визначає які потреби втамувати у першу чергу, а які ліпше відкласти.

Таке ранжування потреб за ступенем важливості в кожен даний момент добре ілюструє піраміда, або ієрархія, потреб американського психолога А. Маслоу (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Піраміда потреб Маслоу

Людям загалом властиво втамовувати потреби в міру їх важливості, переходячи поступово до потреб більш високого рівня, усвідомлюючи їх значущість для себе. Звичайно, така закономірність втамування потреб аж ніяк не виключає індивідуальних особливостей окремих людей, здатних обмежувати себе у деяких потребах, а то й узагалі нехтувати ними.

Головною особливістю людських потреб є їх безмежність. Ця загальна властивість потреб означає, що, з одного боку, їхня кількість постійно зростає, а з другого, — у більшості своїй вони є невтамовними, тобто періодично відновлюваними.

Зростання загального обсягу потреб зумовлюється: 1) розвитком самої людини як особистості, збагаченням її культури, системи цінностей; 2) зростанням чисельності населення світу; 3) розвитком економіки, яка в міру свого техніко-технологічного прогресу висуває нові вимоги до людини та пропонує їй усе нові й нові блага; 4) засоби масової інформації оперативно роблять нові блага й потреби надбанням усіх людей.

Людські потреби еластичні та мінливі. В широкому смислі наші потреби неможливо навіть порахувати.

Людина не просто споживає блага, а підходить до вибору благ з певними суб'єктивними оцінками, керуючись критерієм корисності.

Корисність блага — це ступінь задоволення потреби, міра радості від споживання певного блага.

Корисність блага відображає інтенсивність потреби, яка зменшується у ході споживання блага. Завжди перша порція (одиниця) споживаного блага представляється людині найбільш корисною, здатною принести найбільшу насолоду, тоді як кожна наступна порція цього ж блага матиме для неї дедалі зменшувану корисність і зрештою може настати момент, коли додаткова порція блага втратить неї усяку корисність. Інакше кажучи, кожна одиниця блага дає споживачеві певний ступінь суб'єктивної корисності, тобто такої, котра не вимірюється в абсолютних величинах, але яка поступово зменшується по мірі насичення потреби. Через це слід розмежовувати поняття загальної корисності блага і його граничної корисності.

Загальна корисність — це сукупний обсяг корисного ефекту, отримуваного від споживання даної кількості благ.

Гранична корисність — це корисність останньої порції (одиниці) блага, що доступна споживачеві.

Гранична корисність конкретного блага залежить: 1) від інтенсивності потреби споживача та 2) від доступної йому кількості цього блага. Що більша гранична корисність блага, то більша ціна (жертва), на яку піде споживач заради її отримання. Ось чому, скажімо, у безводній пустелі склянка води може виявитися дорожчою за рідкісний перстень, або чому затяті болільники не шкодують коштів для відвідування змагань своїх кумирів.

У цьому явищі, що простежується повсякчас у поведінці кожного споживача, проявляється регулююча роль одного із трьох фундаментальних законів економіки — закону спадної граничної корисності. Згідно із цим законом, по мірі насичення потреби корисність кожної додаткової одиниці блага спадає, допоки не стане від'ємною. (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Крива граничної корисності