Розділ «Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства»

2) за вартістю, або сумарно, тобто в грошовому виразі (кількість продукції х ціна одиниці виробу).

Проте тільки кількісної і вартісної оцінки результату виробництва недостатньо для характеристики дійсного стану організації виробничого процесу.

Будь-яке виробництво — це цілеспрямована витрата ресурсів для отримання того чи іншого продукту. Між тим, виробництво може бути організовано або "неекономічно", або "економічно".

"Неекономічна" організація виробництва має місце тоді, коли при вирішенні фундаментального триєдиного питання — що, як і для кого виробляти? — значення надають лише прямій технологічній залежності між витратами ресурсів і результатами виробництва: з наявних ресурсів, попри будь-які витрати, отримати бажаний результат, який, таким чином, стає самоціллю. Така організація виробництва була характерною, зокрема, для колишнього СРСР, а сьогодні вона ще зустрічається як пережиток передусім у побуті та веденні підсобного господарства.

"Економічна" організація виробництва означає, що на перший план при ухваленні господарських рішень виступає принцип економічної доцільності, який потребує обов'язкового співставлення очікуваних результатів виробництва з величиною усіх витрат. Саме ця організація господарської діяльності притаманна ринковій економіці.

Таким чином, за сучасної організації господарського життя результати виробництва оцінюються не тільки в абсолютних показниках (кількості та вартості продукції), а й у відносних. Відносною (якісною) характеристикою результатів виробництва є поняття "результативності виробництва" та "економічної ефективності".

Результативність виробництва — це характеристика виробництва на основі кількісного співставлення його результату та суспільної потреби у ньому.

Результативність виробництва характеризує міру (ступінь) задоволення суспільної потреби отриманим результатом (продуктом). Виробнича діяльність комерційного підприємства вважається результативною, якщо його товари чи послуги реалізуються, приносячи дохід як такий.

Економічна ефективність (у західній науковій термінології має ще назву "продуктивність") — це характеристика виробництва на основі співвідношення його результату (продукту) та величини відповідних витрат.

Ця загальна формула ефективності показує, що ефективність виробництва зростає за умов, якщо збільшується обсяг продукції при зменшенні чи незмінності відповідних виробничих витрат, а також коли темп зростання обсягів виробництва перевищує темп зростання виробничих витрат.

Зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, та кількістю отриманих товарів і послуг має надзвичайно велике значення для економіки: він виступає об'єктивним і головним критерієм економічної доцільності того чи іншого виробництва.

Зауважимо: у попередньому підрозділі цього посібника на прикладі кривої виробничих можливостей також мовилося про ефективність, але в тому розумінні, що ефективно організоване виробництво розміщується лише на кривій, а не всередині неї. Це чисто технічне розуміння ефективності виробництва, яке переконує нас у тому, що товари повинні вироблятися за допомогою якомога ефективніших технологій (комбінацій ресурсів). Але при цьому зовсім не враховується те, чи є взагалі у суспільства потреба в цих товарах.

Економічно ефективним виробництво стає не тоді, коли досягається максимум продукції з наявних ресурсів (це технічна ефективність), а коли цей максимум досягається мінімумом витрат. І, навпаки, не може вважатися ефективним той виробник, котрий, приміром, спромігся за мінімуму витрат виготовити максимум бобінних (котушкових) магнітофонів, які були дуже популярними ще два-три десятиліття тому, а нині вийшли з ужитку, або, тим паче, якщо він розорився. Ось чому під економічним продуктом (результатом) розуміють не тільки ефективно вироблений, а й реалізований продукт (або навпаки).

Таким чином, поняття економічної ефективності слугує критерієм економічної доцільності того чи іншого виробництва. Рівень, або міра, економічної ефективності вимірюється багатьма показниками, причому як стосовно окремого господарюючого суб'єкта (мікрорівень), так і господарства всієї країни (макрорівень). Та про це йтиметься у розділах 9 і 13.

Стійке підвищення ефективності виробництва характеризує економічне зростання (прогрес) за умов обмеженості ресурсів. Важливим двигуном цього зростання слугує технічний прогрес. Останній включає в себе не лише нові методи виробництва, а й нові форми організації та управління виробництвом. По суті технічний прогрес означає відкриття нових знань, що дають змогу по-новому комбінувати фактори виробництва заради досягнення найбільшого виходу продукції. Задля визначення і вибору технічно ефективних варіантів виробництва певної продукції на підприємстві, а також для моделювання економічного росту країни, використовують відповідні аналітичні інструменти, зокрема так звані виробничі функції.