Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

Таким чином, економічний прибуток — це надлишок над нормальним прибутком як додатковий дохід підприємця, отримуваний за його ініціативу, ризик, новаторство, іншими словами, за прийняття ефективних рішень в умовах непевності ринкового середовища, або неможливості передбачити всі його зміни (наприклад, зміни споживчого попиту, виробничих витрат, появу і масштаби кризових явищ в економіці тощо).

Заінтересованість в отриманні економічного (надлишкового) прибутку спонукає підприємців спрямовувати свої капітали у найбільш вигідні сфери діяльності, що сприяє розширенню, природно, кола виробників того чи іншого товару, наслідком чого стає перевищення ринковою пропозицією попиту й зниження ринкових цін. Зниження ринкової ціни, в свою чергу, призводить до зменшення економічного прибутку, а відтак і до відпливу капіталів у більш прибуткові сфери бізнесу. Тоді звуження кола виробників, що настає у попередній сфері, скорочує товарну пропозицію, підвищує ринкову ціну та знову відкриває можливості отримувати економічний прибуток.

Такі коливання економічного прибутку слугують тим економічним механізмом, який забезпечує повніше задоволення суспільних потреб і водночас підвищення ефективності господарювання, впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Звісно, якщо отримування економічного прибутку у певних видах діяльності стає тривалим, то це свідчить про наявність перешкод для ефективного переливу капіталу й конкуренції на певному ринку. Іншими словами, досить тривале отримання економічного прибутку характерне для монополістичних ринків.

Проте в практичній діяльності підприємці послуговуються не економічним поняттям прибутку, а бухгалтерським.

Бухгалтерський прибуток — це різниця між валовим доходом та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами, або, іншими словами, приріст власного капіталу фірми за певний період її діяльності.

Бухгалтерський прибуток має дві основні форми:

- загальний, або балансовий, прибуток — це весь прибуток фірми;

- чистий прибуток — це прибуток, який залишається у розпорядженні фірми після сплати податків і використовується зазвичай для створення фонду виплат власникам компанії (дивідендів, процентів), поповнення резервного і статутного фондів, здійснення інвестицій тощо.

Таким чином, у структурі прибутку, що дістається особисто підприємцю-власнику фірми, можна виділити дві основні частини:

1) процент як дохід на вкладений капітал, котрий дістається підприємцю як власнику капіталу (фірми). Діючий підприємець отримує процент, або дохід на вкладений у бізнес капітал, незалежно від того, користується він, наприклад, банківською позикою чи ні. Зауважимо і те, що сучасна економічна теорія розглядає процент ширше — як ціну капіталу (або, що те саме, як дохід на капітал), незалежно від того, хто його отримує: власник швейної фірми чи банкір;

2) підприємницький дохід як винагорода підприємцю за його особистісні заслуги (якості) в організації і здійсненні підприємницького проекту. Він складається, щонайменше з двох елементів: 1) нормального прибутку та 2) економічного (чистого) прибутку.

Окрім того, підприємницький дохід, залежно від обставин, може включати в себе заробітну плату підприємця (якщо він безпосередньо працює на своїй фірмі чи керує її поточними справами), ренту (якщо він відвів під свій бізнес, наприклад, власну земельну ділянку), монопольний прибуток.

Кількісно підприємницький дохід визначається як залишок після відрахування із валового прибутку фірми проценту, податків та інших обов'язкових платежів державі.

Основні функції прибутку як економічної категорії у ринковій системі:

- слугує основним джерелом фінансових ресурсів у бізнесі;

- стимулює зниження витрат виробництва, впровадження технічних удосконалень та інновацій;

- розподіляє ресурси за критерієм ефективності їх використання. Основні шляхи максимізації прибутку фірми:

• збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції;

• скорочення витрат на одиницю продукції шляхом підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності (зниження технологічних затрат, оптимізація структури фірми);

• завоювання і використання конкурентних переваг на товарному ринку (моделі недосконалої конкуренції).