Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

Економічна теорія. Політекономія

На основі валового доходу підприємства розраховують середній та граничний доходи.

Середній дохід — це валовий дохід у розрахунку на одиницю реалізованої продукції (послуги).

Зауважимо, що розрахований середній дохід представляє собою фактично ціну одиниці продукції. Це стає більш зрозумілим, якщо у наведеній вище формулі валовий дохід уявити як добуток ціни одиниці продукції на кількість реалізованої продукції. Тоді: РО середній дохід =-= Р. О

Граничний дохід — це приріст валового доходу від кожної додаткової одиниці виробленої і реалізованої продукції.

Середній і граничний доходи підприємства розраховують задля того, аби, порівнявши їх із витратами, визначитися: 1) чи варто взагалі займатися цією діяльністю, себто виробляти певний товар (послугу)? 2) якщо так, то скільки потрібно виробляти і реалізувати цього товару, аби отримати максимум прибутку?

Визначити межі прибуткової діяльності (бізнесу) дає змогу співставлення граничних витрат (зміни витрат, зумовленої збільшенням обсягу виробництва на одиницю продукції) та граничного доходу підприємства.

Якщо граничні витрати перевищують граничний дохід (приріст витрат більший приросту виручки), то подальше збільшення обсягів виробництва стає збитковим, причому навіть коли загальна виручка продовжує зростати. Це правило справджується для будь-якої моделі ринку (з досконалою і недосконалою конкуренцією).

Отож, рівність "граничні витрати = граничний дохід" визначає межу прибуткового обсягу виробництва (бізнесу).

Підприємець мусить відслідковувати тенденції зміни витрат, передовсім граничних, з тим, аби максимізувати прибуток. При цьому йому необхідно постійно контролювати співвідношення граничних витрат і граничного доходу, оскільки загальноприйнятими стандартами бухгалтерського обліку відображення граничних витрат, граничного доходу та їхнього співвідношення не передбачено.

Прибуток — більш складна економічна категорія, ніж дохід. На поверхні прибуток виглядає як залишок (чи надлишок) доходу після покриття усіх витрат, пов'язаних із його отриманням. І ось саме з приводу джерел утворення цього надлишку, механізму його формування в економічній науці існують різні тлумачення.

Навіть у класиків економічної теорії не було одностайності в розумінні сутності прибутку. Так, в А. Сміта була суперечлива думка щодо природи прибутку. Розвиваючи теорію трудової вартості, він приходив до висновку, що прибуток підприємця є результатом суспільної праці. Коли ж він підходив до вартості не з боку виробництва, а обміну, і розглядав її як суму доходів від кожного фактора виробництва, то прибуток розумівся як дохід на капітал (засоби виробництва). Д. Рікардо був переконаний у тому, що прибуток створюється найманою працею і привласнюється підприємцем після вирахування платні робітникам. Ж.-Б. Сей розвинув смітіанський погляд на прибуток як дохід на капітал у власній теорії трьох факторів виробництва і, відповідно, трьох джерел доходів. Він уточнив, що прибуток поділяється на процент, який стає доходом на капітал, та підприємницький дохід як винагороду за "талант, діяльність, дух порядку та керівництво". Цей підхід став відправним для розвитку світової економічної думки з цього питання.

Утім, виключенням із загального напряму осмислення прибутку як економічної категорії, стало вчення К. Маркса, яким той логічно довершив рікардіанське трактування прибутку, стверджуючи, що джерелом прибутку є чужа наймана праця і його хитро й легітимно привласнює кожен капіталіст як експлуататор. Мовляв, одну частину робочого дня найманець працює на себе (необхідна праця), а другу — безплатно на капіталіста (додаткова праця).

Реалістичні погляди на сутність і джерело прибутку розвинули інші відомі дослідники. Так, Дж. С. Міть і Н. Сеніор аналізували прибуток як винагороду підприємцю за утримання від споживання, за його бережливість. Такі відомі теоретики підприємництва, як Р. Кантильон, Фр. Найт, А. Маршалл і Й. Шумпетер, обґрунтовували походження прибутку як винагороди підприємцю за його суспільно важливі функції: особисту ініціативу, інвестиційний ризик, управлінський талант, новаторство.

Отже, неупереджений і виважений підхід до розуміння сутності прибутку як економічної категорії дає підстави стверджувати таке: прибуток — це винагорода підприємцю за те, що він зумів реалізувати на практиці свій підприємницький хист, тобто визначився щодо виду економічної діяльності, придбав необхідні для цього виробничі ресурси й організував їх господарське використання, взяв на себе відповідальність і ризик за ефективне ведення свого бізнесу (ефективне використання факторів виробництва). Лаконічно кажучи, прибуток — це дохід (процент) на капітал.

Оскільки, як ми раніше з'ясували, існує два підходи до виміру витрат підприємства (економічного та бухгалтерського), то відповідно виділяються два підходи і до аналізу прибутку (рис. 9.1).

Структура валового доходу фірми

Рис. 9.1. Структура валового доходу фірми

Економічний прибуток — це різниця між валовим доходом та економічними витратами фірми (зовнішніми й внутрішніми).

З економічним прибутком нерозривно пов'язане поняття нормального прибутку.

Нормальний прибуток — це мінімальна плата за підприємницьку діяльність, або винагорода підприємцю, яка утримує його саме в цьому виді діяльності, відвертає його від іншої підприємницької діяльності чи виходу з неї взагалі.

Для того, аби бути заінтересованим у власному бізнесі, підприємець має отримати від нього щонайменше стільки ж, скільки він міг би отримати і без нього. Інакше просто немає сенсу в підприємництві і, мабуть, ліпше зайнятися чимось звичним для пересічних людей. Оскільки нормальний прибуток лише компенсує неоплачені внутрішні витрати фірми, постільки він відноситься до її внутрішніх витрат. Економісти, по суті, не вважають його прибутком. Цей вид прибутку, зауважимо, включається до витрат при визначенні розміру саме економічного прибутку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірка А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства
  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи