Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

Відношення річної суми амортизації до повної початкової вартості основного виробничого капіталу визначає норму амортизації:

Норми амортизації визначаються урядом для кожної групи основних виробничих засобів. Таким чином через норму амортизаційних відрахувань уряд комплексно проводить певну інвестиційну та податково-бюджетну політику. В Україні, зокрема, суб'єктам господарювання дозволяється обирати будь-який з п'яти методів нарахування амортизації, три з яких є прискореними (дають змогу у перші роки використання активів проводити нарахування амортизації за підвищеними нормами). Законодавчо регламентований, чіткий порядок амортизаційних відрахувань спрямований і на те, щоб забезпечити однаковий підхід усіх економічних суб'єктів до визначення валових витрат, а, отже, і прибутку як об'єкта оподаткування.

У конкурентній боротьбі перемагає той підприємець, у якого капітал швидше обертається, доставляючи йому бажаний прибуток. Тому важливими є показники, що характеризують швидкість обороту капіталу. Певна річ, різні речові елементи основного виробничого капіталу обертаються з різною швидкістю.

Загальний час обороту основного капіталу розраховують за формулою:

Особливість оборотного капіталу полягає у тому, що час його обороту збігається з тривалістю виробничого циклу (одного кругообігу капіталу). Вартість, перенесена оборотними активами на продукт протягом року, становить суму річного обороту оборотного капіталу. Тому час обороту цього капіталу обчислюють так:

Знаючи обсяг річного обороту оборотного капіталу, річну амортизацію основного капіталу, а також повну вартість усього виробничого капіталу, можна визначити загальний час обороту виробничого капіталу підприємства:

Швидкість обороту виробничого капіталу характеризує ефективність його використання.: що менший час обороту капіталу, то більше продукції виробляється і більший дохід отримує підприємство.

Поряд із виробничим капіталом, зайнятим у самому процесі виробництва продукції, кожне підприємство має також капітал (фонди), який обслуговує процес обігу (придбання предметів праці та реалізацію виготовленої продукції). Фонди обігу включають в себе готову продукцію, грошові кошти підприємства, дебіторську (від лат. debitor — боржник) заборгованість тощо.

Фонди обігу та оборотний виробничий капітал переходять один в одного і повністю поновлюються після кожного виробничого циклу. В сукупності фонди обігу та оборотний виробничий капітал у грошовій формі називаються обіговими засобами підприємства.

Ефективність використання обігових засобів також характеризується швидкістю їхнього обороту. Вона вимірюється числом оборотів обігових засобів за рік, або відношенням обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку обігових засобів.

9.4. Витрати підприємства, їх економічна природа та види

Будь-яка виробничо-господарська діяльність підприємства пов'язана із витратами. Ці витрати можна розуміти двояко:

1) з технологічного погляду вони представляються затратами безпосередньо самих ресурсів, що вимірюються у фізичних одиницях (кілограмах, метрах, кіловат-годинах, людино-годинах тощо);

2) з економічного погляду їх розуміють як суто грошові витрати, або грошове (вартісне) вираження спожитих у виробництві ресурсів (сировини, пально-мастильних матеріалів, коштів на оплату праці).

Саме витрати у грошовому, або вартісному, виразі мають економічне значення, яке відображається терміном "витрати виробництва" (включно і реалізації продукції).

Грошова (вартісна) форма вираження ресурсних витрат дає змогу, зокрема, підсумувати усі якісно різні види витрат і визначити загальну величину витрат, причому як на окремому підприємстві, так і в цілому по галузі і в економіці країни.

Витрати виробництва, на перший погляд, — це плата за залучені виробничі ресурси, або кошти, витрачені на придбання необхідних ресурсів. Однак, розуміння витрат лише як суми всіх прямих, фактично понесених витрат, є спрощеним, оскільки не розкриває їхньої економічної сутності.

Припустимо, витрати на виробництво сорочки чоловічої складають 100 грн. Але ж ця цифра сама по собі нічого не говорить. Коли ж її співставити з результатом — виручкою від реалізації сорочки, скажімо, 140 грн., то стане зрозуміло — були ці витрати завеликими і збитковими чи достатньо низькими, аби мати гарний зиск.

Та все ж і цього підходу недостатньо для розуміння справжньої економічної природи витрат. Вона, як і вся економіка, зумовлена обмеженістю виробничих ресурсів. Оскільки усі виробничі ресурси кількісно обмежені, тобто доступ до кожного з них обмежений ринковою ціною та наявними коштами (доходом) підприємця, постільки підприємець мусить обов'язково кожен раз враховувати доступні йому альтернативні способи (варіанти) використання того чи іншого ресурсу. Іншими словами, ресурс можна витратити тільки один раз і саме вибраним способом (варіантом). У цьому власне й полягає суть економічного мислення. Отже, підприємець прагне знайти найбільш ефективний спосіб витрат, тобто такий, щоб на рівну одиницю витрат отримати максимум прибутку.

У нашому прикладі врахування альтернативи при оцінці витрат означало б, що 100 грн. витрат варто співвіднести не лише зі 140 грн. отриманого доходу, а й із доходом найближчого за вигодою альтернативного варіанту (іншого можливого, але невикористаного). Якби альтернативна вигода, наприклад, становила більше 140 грн., то дані витрати у 100 грн. слід оцінити як збиткові. Врахування альтернативних витрат — запорука успішного бізнесу.