• 1. Визначення мети і завдань. Мета зумовлює спрямованість спостереження. Завдання можуть включати попереднє орієнтування в об'єкті спостереження, висування і перевірку гіпотез, уточнення та перевірку результатів, одержаних за допомогою інших методів. Основними завданнями у програмі спостереження можуть бути побудова і класифікація умов, ознак, які утворюють ситуацію, що підлягає спостереженню.
• 2. Вибір об'єкта, предмета і ситуації спостереження. Об'єктом спостереження можуть бути соціальні спільноти, групи, окремі особи в різноманітних ситуаціях, тобто в комплексі умов, за наявності яких об'єкт підлягає спостереженню. Згідно з програмою дослідження спостереження ситуації можуть бути природними та експериментальними, керованими і некерованими, спонтанними й організованими та ін. Предметом спостереження можуть бути ознаки, властивості, умови, форми поведінки індивідів, груп у певній соціокультурній ситуації, середовищі.
• 3. Вибір засобу (виду) і визначення категорій та ознак, за якими буде відстежуватися й оцінюватися ситуація спостереження. Категорії - це групи емпіричних ознак об'єкта спостереження, що реєструються під час спостереження і в стандартизованих спостереженнях виявляються в певних показниках. Критерії спостереження можуть бути описовими або оціночними. Ознаки відображають найбільш значущі сторони об'єкта.
• 4. Вибір засобів реєстрації об'єкта спостереження визначається цілями й завданнями дослідження, об'єктом, предметом і видом спостереження.
• 5. Обробка та інтерпретація інформації. У підсумковому документі, звіті висвітлюються дані про час, місце, ситуацію та способи спостереження, наводиться характеристика спостережуваних ситуацій, підкреслюються елементи новизни одержаних даних і подаються висновки.
Залежно від ступеня залучення дослідника до середовища, що вивчається, виокремлюють два види спостережень: включене (спостерігач бере участь у спостереженні) і побічне (спостерігач діє "збоку"). За характером взаємодії з об'єктом визначають такі види спостережень: приховане (досліджувані не знають, що за ними спостерігають) та відкрите (досліджувані знають про спостереження).
Відносно часу дослідження розрізняють однократне (одиничне), періодичне (здійснюється у визначеному терміні) і лонгітюдне (від англ. longitude "довгота" - постійний контакт дослідника і об'єкта).
Метод опитування як виявлення позиції респондентів використовується практично на всіх етапах збирання інформації. Основними документами, що дають змогу зібрати первинну інформацію, є опитувальний лист та анкета.
Опитування здійснюється такими способами:
• 1) за колом опитуваних (приватні особи, співробітники установи, користувачі та ін.);
• 2) за кількістю одночасно опитуваних (поодинокі чи групові інтерв'ю);
• 3) за кількістю тем опитування (одна або кілька тем (аспектів));
• 4) за рівнем стандартизації (вільна схема або структурована, повністю стандартизована);
• б) за частотою опитування (одне або багаторазове опитування).
До переваг методу опитування зараховують: можливість індивідуального підходу до кожного з опитуваних, що забезпечує атмосферу довіри; можливість отримання додаткової інформації. Основними його недоліками є: складність контролювання відповідей; важкість порівняння результатів; утруднення в опрацюванні; значні витрати.
Перехід від спостереження до вимірювання потребує відповідних приладів та інструментарію, нових понять і припущень. У розвитку емпіричного пізнання вимірювання є його вищим та найдосконалішим способом.
Тестування (з англ. test проба, перевірка) розуміють як випробування, призначене для встановлення кількісних або якісних індивідуально-психологічних розходжень. Залежно від предмета вимірювання виокремлюють такі тести:
• інтелекту (вивчення рівня розвитку мислення та пізнавальних процесів загалом);
• здібностей (тести загальних і спеціальних здібностей на оволодіння певними знаннями, вміннями й навичками);
• досягнень (визначають рівень оволодіння знаннями, вміннями і навичками в будь-якій галузі - навчальній, професійній, спортивній);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи теоретичних досліджень“ на сторінці 2. Приємного читання.
