Надмірна активність центральної нервової системи, пов'язана з негативними емоціями, погано відображається на фізичному стані людини. Психофізіологічний механізм вправ, що розслаблюють, полягає у збільшенні надходження в центральну нервову систему коригувальної інформації. Потік нервових імпульсів від цих відволікаючих чинників може бути сильнішим, ніж негативні впливи, викликані занепокоєнням, тривогою, страхом, гнівом.
Використання спеціальних вправ (мімічних, дихальних та ін.) впливає на регуляцію психофізичних станів ще й шляхом цілеспрямованого виділення в кров тих чи інших речовин, гормонів. Так, похмуре обличчя сприяє активнішому виробленню адреналіну, що викликає, у свою чергу, тривогу, пригніченість, невпевненість. Посмішка налаштовує на викидання норадреналіну й викликає почуття впевненості, азарту, запал, енергійність. Витримка може бути вихована також за рахунок зниження мотиваційної значущості стимулів. Це досягається комплексом вправ з раціонального психологічного захисту.
Психофізіологічний тренінг пов'язаний не лише з розслабленням. Це, передусім, тренування в переключенні і зосередженні уваги. Коли об'єктом самоконтролю, зосередження стає відчуття тіла "тут і зараз", то увага, концентруючись на них, відмежовується від всього іншого, щоб зупинити потік негативних переживань.
Навчання саморегуляції має починатися з вироблення вміння стежити за зовнішніми виявами емоцій і станів: мімікою, позою, диханням, тонусом м'язів. Потім необхідне тренування здатності змінювати свої переживання, вираз обличчя, ходу, рухи, міміку. Саморегуляція - це вплив людини на саму себе за допомогою слів і відповідних їм образів. Сутність психофізіологічної саморегуляції полягає в тому, що почуття, які накопичуються у процесі спілкування з довкіллям і пізнання власного організму, людина робить предметом систематичного тренування. Сигналами для цього можуть бути відчуття важкості тіла, тепла у поєднанні з м'язовим розслабленням і почуттям фізичного комфорту.
Ще один принцип психофізіологічної регуляції полягає в тому, що чим чутливіше словесне визначення отримає зміст того, що сприймається, і чим активніше воно буде відтворюватися, тим точніше воно буде перетворене в самоврядування.
Можливість самостійно активно змінювати процеси, що відбуваються у власному організмі, й управляти ними має важливе значення. Це вміння є найбільш вирішальним чинником у досягненні професійних успіхів. Шляхом саморегуляції можна активізувати або загальмувати психофізіологічні процеси, підвищити якість підготовки й ефективності виконуваної діяльності. За допомогою різноманітних прийомів саморегуляції можна впливати як на пізнавальний, так і на мотиваційний процеси, підвищувати дієвість мотивів та настанов
Свідома діяльність завжди мотивована, й у зв'язку з цим неминуче пов'язана з вольовими якостями особистості. Здатність до самоконтролю і саморегуляції проявляється в організованості, рішучості, упевненості в собі, цілеспрямованості. Уміння знімати фізичну втому формує витривалість, здатність витримувати великі навантаження, долати несподівані перешкоди.
Психофізіологічний тренінг можна проводити під час практичних занять, поділивши групу студентів на мікрогрупи з 7 (±2) осіб. Вправи розраховані на колективну взаємодію учасників. Контакт і взаємна довіра є сприятливими психологічними чинниками для занять психофізіологічним тренінгом. Згуртована група створює для її членів психологічний захист, даючи змогу кожному бути розкутим у відносинах з іншими і, головне, із самим собою.
Отже, включення студентів у самостійну роботу за допомогою таких методів, як проблемне навчання, дискусії, рольові та ділові ігри, науково-дослідна робота, психофізіологічний тренінг сприяють формуванню необхідних професійних якостей особистості майбутніх спеціалістів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація самостійної роботи студентів“ на сторінці 4. Приємного читання.
