Постановка подальших цілей-та завдань на основі адекватної самооцінки зробленого допомагає розвитку позитивного емоційного ставлення до самостійної діяльності і рішень, формує потребу в них.
Навчання студентів стратегії й тактиці самостійного прийняття рішень на першому етапі можливе за допомогою проблемного навчання, навчальних дискусій та розв'язання практичних задач проблемного характеру (аналізу конкретних ситуацій).
Під час вибору проблем слід керуватися такими критеріями: краще обирати провідні ідеї, поняття, методи науки, суперечливі ідеї, положення та пошук шляхів їх розв'язання в історії науки; суперечності, невирішені питання сучасної науки, нові технології, що виникають у виробничій практиці.
Використання зазначених методів на практичних заняттях ознайомить студентів з узагальненими способами прийняття рішень, навчить їх усвідомлено здійснювати розумові операції під час самостійного прийняття рішень, розвине самостійність мислення. На цьому шляху слід послідовно концентрувати увагу на операціях порівняння, виокремлення суттєвого, аналізу через синтез (тобто виявлення різноманітних прихованих властивостей і якостей об'єкта завдання шляхом включення його в різноманітні можливі відносини та умови діяльності).
Для ефективного прийняття самостійних рішень людина має володіти досить великим обсягом інформації, але узагальненої, стислої за принципом системності" Необхідним елементом узагальнених знань є ключові поняття науки. З одним поняттям завжди пов'язані декілька інших, розуміння їх взаємозв'язків, ієрархії надає знанням системний, узагальнений характер. Для розвитку здатності узагальнювати варто використовувати лаконічні виступи на семінарах, складання планів, логічних схем, таблиць.
Самостійність як якість особистості найяскравіше виявляється в умовах вибору, розв'язання суперечностей, подоланні перешкод. Тому ефективним способом включення студентів до самостійної діяльності, процесу прийняття рішень є дискусії. Причому важливим є обов'язкове визначення кожним студентом своєї позиції, власного ставлення до проблеми, його обґрунтування й аргументований захист.
В основі дискусій повинні лежати проблеми, які не допускають однозначної відповіді, потребують діалектичного підходу, врахування широкого кола питань, актуальних для сучасної практики, що мають декілька розроблених у літературі концепцій, доступних для студентів.
Дуже корисним для майбутніх спеціалістів є виконання студентами по черзі обов'язків керівника семінару (практичного заняття). Студент-керівник відповідає за підготовку і проведення заняття. Він веде семінар, стежить за регламентом, формулює запитання й організовує обговорення, проводить колективний аналіз та оцінювання роботи. При цьому викладач надає допомогу керівнику під час підготовки до заняття, бере участь у постановці й обговоренні проблем, у підсумках та оцінюванні самого процесу роботи на основі принципу співробітництва. У такий спосіб студенти набувають реального досвіду керівництва, обговорення та прийняття рішень, контролю й оцінювання, підготовки і втілення рішень у життя, відповідальності.
На старших курсах студентів доцільно включати у науково-дослідну роботу, яка передбачає прийняття самостійних рішень під час проведення діагностичного експерименту, написання й захисту курсових робіт, проектів. Робота повинна охоплювати теоретичний огляд літератури з теми, опис методики експериментального мікро-дослідження та аналіз його результатів.
Студенти, які працюють над спорідненими темами, можуть об'єднатися в одну дослідну групу. На консультаціях цих груп корисно використовувати такі методи, як мозковий штурм, рольова гра, дискусія без лідера, що сприяють самостійному прийняттю рішень.
Самостійність як якість особистості полягає не лише у правильному розв'язанні навчальних і практичних завдань, але й в умінні відстоювати ці рішення, боротися за їх втілення в життя. Тому на захисті наукової роботи кожен студент повинен коротко доповісти про суть своєї роботи, а потім приймати рішення й аргументовано захищати їх, відповідаючи на запитання викладачів та однокурсників. При цьому важливою є наявність власної позиції й уміння логічно та обґрунтовано доводити її правомірність.
Для формування самостійності дуже важлива активна участь студентів у колективному оцінюванні та самооцінюванні процесу прийняття й реалізації рішень, які повинні здійснюватися після обговорення й розв'язання проблемних завдань, проведення дискусій, під час написання й захисту наукової роботи.
Важливим моментом є те, що обговоренню підлягає не тільки результат, але й процес прийняття рішення, що привів до цього результату. Усвідомлення ефективності шляхів прийняття рішень та їх реалізація сприяють закріпленню оптимальних для суб'єкта способів прийняття рішень і діяльності, характерних для самостійної особистості.
На одному з перших практичних занять необхідно обговорити критерії оцінки діяльності. На наступних етапах критерії, відібрані внаслідок дискусії, стають основою для самостійного оцінювання і самооцінювання студентами. Критеріями можуть бути аргументованість суттєвих положень, логічність і лаконічність викладу, вміння поєднати теорію з практикою, узагальнити головне і зробити висновки, доказово захистити свою позицію. Можливість рецензувати, оцінювати і порівнювати свої рішення та дії з діяльністю товаришів сприяє формуванню адекватної самооцінки, крім того у студентів накопичується досвід оцінної діяльності, необхідної для керівника.
Самостійна робота майбутнього спеціаліста повинна бути спрямована на формування не тільки професійних знань та вмінь, але й на розвиток якостей, необхідних будь-якому керівнику" насамперед організаторських і комунікативних.
Перш ніж управляти іншими, необхідно навчитися управляти собою. Володіти собою - означає відчувати своє тіло, уміти знімати напруження і розслаблятися, а також викликати в собі відчуття стриманої сили та впевненості.
Оптимальний психофізичний стан с не подарунком долі, а результатом систематичної роботи над собою для того, щоб уміти управляти своїми емоціями, налаштовуватися на подолання труднощів, зменшувати психологічний вплив невдач, страху перед майбутньою діяльністю.
Перераховані вміння формуються за допомогою психофізіологічного тренінгу. Психофізіологічний тренінг - це метод розвитку особистості, що передбачає навчання людини релаксації м'язів, самонавіюванню, концентрації уваги й уяви, уміння контролювати мимовільну розумову активність з метою досягнення оптимальних результатів в обраній діяльності. Психофізіологічний тренінг має такі завдання: полегшення переходу від роботи до відпочинку та забезпечення його оптимальності, створення максимально сприятливих психічних і фізіологічних передумов для успішного виконання будь-якої діяльності.
Керівна діяльність - це вміння працювати в умовах невизначеності, творити, імпровізувати. Для цього необхідно звільнитися від набутих штампів, внутрішніх обмежень, від скутості внаслідок попереднього досвіду. Психотренінг надає досвіду розкутості та імпровізації, в ньому немає єдиного правильного рішення, кожному потрібно шукати власні.
Психофізіологічний тренінг сприяє виробленню вмінь самоконтролю і регуляції своєї поведінки й самопочуття. Навчання саморегуляції - це не загальні рекомендації "тримати себе в руках", а система вправ з постійно зростаючою складністю. У більшості вправ психофізіологічного тренінгу використовується глибоке розслаблення всіх м'язів. Хвилювання, дратування, гнів пов'язані з сильним м'язовим напруженням. Розслаблюючи перенапружені м'язи обличчя, шиї, рук, спини, ми зменшуємо негативний вплив цих станів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація самостійної роботи студентів“ на сторінці 3. Приємного читання.
