• розробка студентами методичних матеріалів з предмета (схем, таблиць, опорних конспектів, програм для ЕОМ, задач тощо);
• виконання практичних завдань, розрахунків за допомогою ПЕОМ;
• вивчення нової техніки, технологій, методики на базових підприємствах, у лабораторіях, школах, складання і захист звітів;
• конкурсне виконання спеціальних розвивальних, творчих завдань та їх публічний захист;
• самостійне вивчення дисципліни.
Однією з форм самостійної роботи є домашня навчальна робота студентів. Вона здійснюється без керівництва викладача, але за його завданням. Виконуючи домашнє завдання студенти самі розподіляють свій час, визначають порядок роботи, самі контролюють її, знаходять і виправляють помилки. Успіх домашньої роботи залежить від цих умінь, підготовленості до самостійної домашньої роботи взагалі та за конкретною темою зокрема.
Зв'язок домашньої і класної роботи виявляється в різний спосіб. У більшості випадків у професійних навчальних закладах І-П рівнів акредитації у процесі домашньої роботи закріплюється матеріал, вивчений на заняттях. Студенти повторюють за підручником і конспектом матеріал заняття, розв'язують задачі, вправи, аналогічні до тих, що розв'язувалися на заняттях. Іноді домашня робота є продовженням аудиторної. Наприклад, на занятті задача тільки аналізується, а розв'язується вдома.
На старших курсах або у вищих професійних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації до змісту домашньої роботи включається самостійне вивчення деяких розділів програми. Іноді домашні завдання спрямовані на активізацію сприйняття на майбутніх заняттях.
При визначенні змісту та обсягу домашніх завдань важливо враховувати індивідуальний рівень розвитку мисленневих і навчальних умінь та інтереси окремих студентів. Диференційований підхід до цього питання дає позитивний ефект. Індивідуалізований підхід потрібен і до домашніх завдань для студентів, що мають прогалини у знаннях, уміннях, навичках після пропусків занять. Тому корисно поєднувати фронтальні, диференційовані й індивідуальні завдання. Диференціація та індивідуалізація домашніх завдань доцільна не тільки за ступенем складності, але й за інтересами та спеціалізацією тих, хто навчається.
Домашні завдання, типові для професійних навчальних закладів, поділяють на чотири основні групи: усні, письмові, графічні, практичні. До першої групи належить вивчення матеріалу за навчальними посібниками, читання креслень, схем, розв'язання якісних задач, підготовка відповідей, доповідей з додаткової літератури, документації, аналізу виробничої діяльності.
Письмові домашні завдання містять кількісні задачі, завдання та виконання розрахунків, опис спостережень, розробку технологічних карт, складання звітів про лабораторно-практичні роботи.
До групи графічних домашніх завдань належать різні роботи з креслення, складання схем, графіків, діаграм, замальовок тощо.
Під час вивчення фахових дисциплін широко використовуються практичні самостійні домашні роботи. Викладач і майстер виробничого навчання (керівник практики) спільно пропонують студентам розробити карти технологічних процесів виготовлення конкретних деталей, збирання вузлів, механізмів з вибором інструментів, розрахунками режимів, обґрунтуванням способів контролю, конструюванням пристосувань, внесенням удосконалень у конструкцію інструментів.
Специфічним видом самостійних домашніх завдань є міжпредметні комплексні завдання, виконання яких потребує використання комплексу знань з фахових, загально-технічних, загальноосвітніх предметів, а також практичних умінь та навичок.
Виконання самостійної роботи не можливе без розвитку психічних властивостей (пам'яті, уяви, мислення), уміння зосереджуватись. Першим серед психічних процесів, що розвиваються у ході самостійної роботи, є пам'ять. Викладачу слід ураховувати, що краще запам'ятовується те, що необхідно для вирішення завдань - 90 %, у той час як у процесі слухання -10, читання - 30, спостереження - 50 %'. Запам'ятовуванню сприяє й настанова на те, що саме треба запам'ятати та з якою метою, а також логічні та емоційно-особистісні акценти, які передають ставлення викладача, майстра до інформації. Продуктивне смислове запам'ятовування більш ефективне, ніж механічне, тому на початку навчання будь якого предмета, фаху доцільно використовувати спеціальні завдання для самостійної роботи, які потребують встановлення логічних, смислових, асоціативних, структурних зв'язків, співвідношень: часткове - загальне, причина - наслідок; встановлення аналогій, контрастів; класифікацію, позначення великими літерами, складання структурно-логічних схем, таблиць тощо. Отже, розвиток пам'яті тісно пов'язаний з розвитком мислення студентів, удосконаленням умінь аналізувати, порівнювати, абстрагувати, конкретизувати, здійснювати перенесення знань та умінь у нові умови, обставини, а також з умінням самостійно вчитися.
Однак репродуктивна самостійна робота не може бути досить ефективною під час формування самостійності як професійної якості особистості. Потрібні не лише вміння працювати без сторонньої допомоги, а й здатність розв'язувати цілісні завдання, що містять усі компоненти діяльності людини: усвідомлення й формулювання проблем та завдань; визначення цілей і складання плану; аналіз, прогнозування й прийняття (вибір) рішення, його практичну реалізацію; контроль та оцінювання процесу й результатів діяльності; постановку нових цілей і завдань, спрямованих на подальше вдосконалення об'єктивного світу й самого себе. Відсутність будь-якого компонента не дає змоги сформувати самостійність як особистісну якість майбутнього спеціаліста.
Найважливішим і домінантним компонентом самостійності є прийняття рішення. Саме з ним пов'язані смислотвірні мотиви поведінки та діяльності особистості. У ньому насамперед реалізується потреба в самореалізації. Здатність приймати рішення ґрунтується на розумінні суттєвого вміння порівнювати, здійснювати аналіз, синтез та узагальнення, класифікувати, планувати, робити умовиводи, організовувати свою діяльність.
Самостійна особистість не тільки приймає рішення, але й контролює процес їх реалізації, під час якого самокритично оцінює свою діяльність, коректує її за необхідності і досягає поставлених цілей, несе за них відповідальність. Самостійність не можлива також без наявності власних думок, оцінок, суджень. Упевненість особистості в істинності знань, правильності своєї позиції приводить до готовності її доказово захищати, відстоювати в дискусійних та конфліктних ситуаціях.
Самостійність може розвиватися тільки у процесі певної діяльності, під час прийняття рішень і наслідування їх. Унаслідок цієї діяльності відбуваються зміни в самому суб'єкті, які виражаються в оволодінні способами прийняття рішень та розвитку певних якостей. У свою чергу це є підставою для ефективних дій, адекватного орієнтування в обставинах, зумовлених змістом завдань, що вирішуються.
Вищий, творчий рівень розвитку самостійності полягає в потребі постійно ставити нові цілі й завдання, спрямовані на вихід за межі заданого, на пошук та відкриття нових закономірностей і способів розв'язання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація самостійної роботи студентів“ на сторінці 2. Приємного читання.
