Основні засоби навчання мови та мовлення

Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі

Основним і головним видом діяльності для дітей дошкільного віку є гра. Її характером визначаються мовленнєві функції, зміст і засоби спілкування. Для розвитку пізнавальних здібностей і становлення мовлення використовують усі види ігрової діяльності, де кожний вид має своє особливе значення.

Формування самої ігрової діяльності та спілкування в ній дітей із ПМР передбачає їх організацію логопедом і вихователем. Чим менші діти за віком і чим нижчий їхній мовленнєвий розвиток, тим більше в їх іграх повинно бути безпосередньої участі дорослих. Дітям допомагають розгортати сюжет, постійно стимулюють до спілкування одного з одним, коментування своїх дій, що сприяє закріпленню навичок користування ініціативним мовленням, удосконаленню розмовного мовлення, збагаченню словника, формуванню граматичної будови мови.

Однією з перших форм дитячої ігрової діяльності є сюжетно-рольова (або творчо-рольова) гра. Рольові ігри, комунікативні за своїм походженням, сприяють самостійним висловлюванням дітей, активізують певну групу словника (наприклад, професійного), навчають культури мовленнєвого спілкування. Під час гри дитина вголос розмовляє з іграшкою, говорить і за себе, і за неї, наслідує гудінню літака, машини, голосам тварин, птахів тощо. У процесі гри логопед і вихователь багато розмовляють з дітьми, в результаті чого у немовленнєвої дитини виникає потреба у спілкуванні. Дорослий має привертати увагу дітей до слова, надавати зразки лаконічного та точного мовлення, заохочувати дітей звертатися із запитаннями, проханнями з приводу іграшок, самої гри, повідомляти про щось. У рольовій грі розвивається та удосконалюється діалогічне мовлення, виникає потреба у монологічному мовленні. Рольова гра сприяє становленню та розвитку регулюючої і плануючої функції мовлення.

Сюжетно-рольові ігри в групах для дітей із ТВМ організує логопед і вихователь. Навчання дітей практичним діям (через ігри з дидактичними ляльками) проводить логопед у формі заняття, а подальший розвиток гри та її збагачення здійснюється вихователем. Розвинені сюжетно-рольові ігри логопеду доцільно використовувати для актуалізації засвоєних мовленнєвих засобів дитини.

Поряд із сюжетно-рольовими іграми у дошкільному віці активно розвиваються ігри з правилами. До них відносять дидактичні, рухливі ігри, ігри-драматизації.

Особливе місце у корекційному процесі займають дидактичні та настільно-друковані ігри. їх використовують для вирішення усіх завдань мовленнєвого розвитку. Ці ігри мають велике пізнавальне значення, оскільки розширюють кругозір дітей, навчають порівнювати предмети, знаходити в них спільне та відмінне, розвивають мовленнєву активність дітей, закріплюють і уточнюють словник, навички вибору найбільш вдетого слова, навчають змінювати та утворювати слова, вправляють у складанні зв'язних висловлювань, розвивають пояснювальне мовлення. Великого значення для дітей із ПМР набувають ігри, які вимагають координації і точності рухів пальців рук, різноманітне лото, розрізні картинки тощо.

Більшість дидактичних ігор логопед проводить із підгрупою дітей у формі заняття. їх потрібно будувати в такій формі, щоб вони містили зразки мовленнєвої поведінки, сприяли формуванню уваги до мови та мовлення, а також актуалізували у дітей мовленнєві засоби. Дидактичні ігри повинні бути спрямовані на оволодіння предметними діями. Після засвоєння послідовності дій, діти, як правило, переносять отримані навички у сюжетно-рольову гру.

Рухливі ігри (музичні та без супроводу) з текстом, ігри- драматизації здійснюють вплив на збагачення словникового запасу, виховання звукової культури мовлення, сприяють формуванню виразності дитячого мовлення, правильного темпу та дихання, гарній дикції, художньо-мовленнєвій діяльності. У процесі багатьох ігор діти знайомляться з художніми текстами, запам'ятовують їх і у подальшому використовують самостійно. У цих іграх розвиваються та удосконалюються основні рухи, виховуються емоційно-вольові якості.

Спілкування у побуті допомагає дітям засвоїти побутовий словник, необхідний для їх життєдіяльності, навчитися правильно будувати фразу, розвиває діалогічне мовлення, виховує культуру мовленнєвої поведінки.

Спілкування під час різних видів праці (господарсько- побутової, ручної, праці в природі) є ефективним засобом розвитку мовлення дітей. Особливістю є те, що мовлення дітей поєднується з активними діями. Перевага цього засобу – природна обстановка, в якій діти легше вступають у розмову, що допомагає збагатити зміст дитячих уявлень і розмовного мовлення, поповнити словниковий запас назвами знарядь і предметів праці, трудових дій, якостей, результатів праці.

Дуже важливо в процесі посильної праці розвивати у дітей із ПМР увагу до мовлення дорослих: вміння вислуховувати пояснення, завдання до кінця і тільки після цього приступати до його виконання, вслухатися у мовлення дорослого під час виконання будь-яких дій і рухів у процесі самообслуговування. Спеціальні доручення дітям надають у певному дозуванні та у певній послідовності.

До активних видів праці необхідно залучати відразу декількох дітей, оскільки у спілкуванні з однолітками діти найбільш активно використовують мовленнєві уміння. У сумісній діяльності дітей навчають розповідати про план своїх дій, коментувати дії, пропонувати та просити допомоги у товаришів.

Зображувальне мистецтво, музика, театр, дитячі книжки, діафільми відіграють значну роль у розумовому розвитку дітей, який дуже тісно пов'язаний із мовленнєвим розвитком. У багатьох науково-методичних дослідженнях показані можливості впливу музики, зображувального мистецтва на розвиток мовлення дітей дошкільного віку, в тому числі і дітей із ПМР (Г. С. Волкова, Л. С. Журавльова, P. П. Ленів, С. О. Миронова, М. К. Шеремет, Р. О. Юрова та інші). На позитивний вплив мистецтва на розвиток дитини з порушеннями психофізичного розвитку вказував ще Л. С. Виготський, який відмічав особливу роль художньої діяльності як у розвитку психічних функцій, так і в активізації творчих проявів дітей із освітніми проблемами[1]. Емоції, переживання дітей, що супроводжують сприймання будь-якого виду мистецтва є своєрідним стимулом, який впливає на ступінь засвоєння ними мови.

В роботі з дітьми, які мають тяжкі порушення мовлення все ширше застосовують терапевтичну дію мистецтва з корекційно-розвивальною метою. Засобами артотерапії (музикотерапії, казкотерапії, терапії образотворчим мистецтвом) коригують вторинні (неврози, збудливість, логофобії, гіперкінези, сінкенезії, зниження пізнавальної активності, обмеження у спілкуванні, порушення координації рухів, дрібного пальцевого гнозо-праксису тощо) і первинні порушення (просодику, фонетико-фонематичні процеси, звуковимову, лексико-граматичну будову мови, зв'язні висловлювання).

Одним із музичних засобів є логоритміка. Це система музично-рухових, мовленнєво-рухових, музично-мовленнєвих завдань і вправ із метою логопедичної корекції. У роботі з дітьми з ПМР добираються відповідні завдання: виховання просодії, мовленнєвого подиху, корекція моторних відхилень, робота над звуковимовою, навчання спілкування, виховання довільної поведінки. На заняттях із логоритміки використовуються музичні вправи різного темпового та ритмічного характеру, ігри зі співом, хороводи, інсценівки пісень, музичні ігри для розвитку дрібної моторики пальців рук.

Важливий засіб корекції і розвитку мовлення, його виразності – театралізована діяльність. Театралізовані заняття розвивають почуття, емоційну сферу дитини, спонукають її співчувати героям, переживати з ними події, навчають розпізнавати емоційний стан людини за мімікою, рухами, інтонацією. Театралізовані вистави навчають слухати мовлення оточення, сприяють формуванню дикції, артикуляції, голосової динаміки та вмінню управляти своїм голосовим апаратом. Цей вид діяльності дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки, дає можливість дитині вирішувати проблемні ситуації від особи будь-якого літературного героя, що допомагає подолати нерішучість, боязкість, невпевненість у собі, навчає виражати свої думки, розвиває зв'язне мовлення дітей.

Художня література займає велике місце у загальній системі корекційної роботи з дітьми із ПМР. У поєднанні з умілим педагогічним впливом цей засіб стає для дітей прекрасним зразком літературної мови для наслідування, впливає на виразність дитячого мовлення, сприяє кращому запам'ятовуванню матеріалу, допомагає відчути красу рідної мови, розвиває образність мовлення. Робота з літературним матеріалом привчає дітей уважно слухати, добирати слова- рими, чітко та правильно їх вимовляти, розвиває чуття мови. При цьому необхідно враховувати, що вплив художньої літератури на дитину визначається не тільки змістом і формою твору, але й рівнем її мовленнєвого розвитку.

Великий вплив на розвиток мовлення дітей здійснює мовлення оточуючих дорослих: логопеда, вихователя, батьків. Наслідування мовлення дорослих є одним із механізмів оволодіння рідною мовою. Внутрішні механізми мовлення утворюються у дитини тільки під впливом систематично організованого мовлення дорослих (Μ. І. Жинкін). Але необхідно враховувати, що наслідуючи оточення діти переймають не тільки усі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ті недосконалості та помилки, які зустрічаються в Їхньому мовленні. Крім цього, сама мова логопеда є засобом не тільки розвитку, а й корекції мовлення дітей. У зв'язку з цим до мовлення логопеда та вихователя пред'являються особливі вимоги: змістовність і точність, логічність; відповідність віку та розвитку мовлення дітей; лексична, фонетична, граматична, орфоепічна правильність; образність; виразність, емоційність, багатство інтонацій, достатня голосність; знання та дотримання мовленнєвого етикету; відповідність слів із діяльністю.

Слід пам'ятати, що в роботі з дітьми з ПМР мовлення педагога має бути непоспішливим. Спокійний, дещо уповільнений його темп сприяє кращому розумінню вимовленого.

За змістом мовлення логопеда повинне бути простим і доступним для розуміння його дітьми, але не спрощеним: у нього слід включати слова і словосполучення, які знаходяться у зоні найближчого розвитку дітей, оскільки вони їх розуміють (пасивне мовлення), але не використовують під час побудови висловлювань (активне мовлення).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні засоби навчання мови та мовлення“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Теоретико-методологічні основи спеціальної методики розвитку мовлення

  • Наукові основи спеціальної методики розвитку мовлення та її зв'язок з іншими науками

  • Роль мови у психічному розвитку дитини

  • Розділ II. Система роботи з формування і розвитку мови дітей із ПМР

  • Завдання спеціального навчання мови та мовлення дітей із ПМР

  • Методичні принципи навчання мови та мовлення

  • Основні засоби навчання мови та мовлення
  • Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР

  • Розділ III. Спеціальна методика розвитку словника

  • Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку

  • Завдання, принципи та зміст словникової роботи

  • Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника

  • Методи та прийоми словникової роботи

  • Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови

  • Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

  • Спеціальна методика формування способів словотворення

  • Спеціальна методика формування морфологічної сторони мовлення

  • Спеціальна методика формування синтаксичної сторони мовлення

  • Розділ V. Спеціальна методика виховання звукової культури мовлення

  • Психолінгвістичні та онтогенетичні аспекти становлення інтонаційної сторони мовлення

  • Спеціальна методика навчання звуковимови

  • Спеціальна методика формування інтонаційної сторони мовлення

  • Розділ VI. Спеціальна методика розвитку зв'язного мовлення

  • Особливості розвитку зв'язного мовлення у дошкільному дитинстві

  • Спеціальна методика формування діалогічного мовлення

  • Завдання та зміст навчання монологічного мовлення

  • Прийоми навчання розповідання

  • Спеціальна методика навчання описам

  • Спеціальна методика навчання переказу художніх творів

  • Спеціальна методика навчання розповіді за картиною

  • Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

  • Спеціальна методика навчання творчого розповідання

  • Розділ VII. Спеціальна методика роботи з художньою літературою

  • Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям

  • Спеціальна методика заучування віршів

  • Прийоми художнього читання та розповідання

  • Розділ VIII. Підготовка дітей до навчання грамоти

  • Завдання та зміст підготовки до навчання грамоти

  • Спеціальна методика ознайомлення з поняттям „слово”

  • Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення

  • Спеціальна методика формування складового складу слова

  • Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

  • Підготовка до навчання письма