• 2) формування складової структури відбувається на основі певних схем слів, які закріплюють як ізольовано, так і у складі фрази;
• 3) у більш тяжких випадках роботу починають із викликання або закріплення слів-звуконаслідувань, які вже є у мовленні дитини (особливу увагу приділяють повторенню звуконаслідувань, що дає певні можливості для засвоєння складового ряду, наприклад: гав-гав, няв-няв, топ-топ);
• 4) перехід до двоскладових слів здійснюється за допомогою вже засвоєних простих складових конструкцій: дітям пропонуються двоскладові слова типу ПГ+ПГ з однаковими складами, які повторюються (мама, баба).
На початковому етапі при низькому рівні мовленнєвого розвитку основним завданням є накопичення елементарного експресивного словнику шляхом викликання у дітей наслідувальної мовленнєвої діяльності у формі будь-яких звукових виявлень, а також розширення обсягу розуміння мовлення. На цьому етапі використовують слова з простою складовою структурою, які не включають артикуляцію складних звуків, і головною метою є уточнення складового контуру слова (його довжини). Робота з „немовленнєвими” дітьми починається з викликання або закріплення звуконасліду- вань. Далі доцільно переходити до роботи зі словами типу ПГ, ПГП (на, дай, тут, топ, там). їх вимова, як правило, супроводжується жестами. З появою у дитини потреби наслідувати слову дорослого, працюють над відтворенням наголошеного складу, а потім інтонаційно-ритмічного малюнку слова одно-, дво- і трискладових слів (на цьому етапі звуковий склад слова дитина може сприймати приблизно).
Порядок відпрацювання слів із різними типами складової структури рекомендований Є. С. Большаковой). Ця послідовність сприяє уточненню звукового контуру слова.
| двоскладові слова | з відкритих складів (вата) |
| трискладові слова | з відкритих складів (машина) |
| односкладові слова | є закритим складом (сад мак) |
| двоскладові слова | із закритим складом (лимон) |
| двоскладові слова | зі збігом приголосних у середині слова (листя, банка) |
| двоскладові слова | із закритим складом і збігом приголосних (чайник) |
| трискладові слова | із закритим складом (теремок) |
| трискладові слова | зі збігом приголосних і закритим складом (автобус) |
| трискладові слова | із двома збігами приголосних (мотрійка, картинка) |
| односкладові слова | зі збігом приголосних на початку та в кінці слова (лист, стіл) |
| чотирьохскладові слова | із відкритих складів (мереживо, морозиво) |
З дітьми, що мають більш високий рівень мовленнєвого розвитку, проводиться робота з розрізнення та відтворення складового контуру слів. Увагу дітей спрямовують до різниці у вимові слів. Дітям пояснюють, що є слова короткі, які вимовляють швидко, а слова довгі вимовляють довше. Слово логопед вимовляє по складах, потім супроводжує плесканням у долоні. У перший період навчання склад називають частиною слова (визначення „склад” вводиться у другому періоді навчання).
Дітям пропонують „відплескати” сумісно з логопедом частини слів, які вимовляють. Для порівняння спочатку використовують слова більш контрастні (дім – морозиво), потім менш контрастні за складовою структурою (1 склад – 4 склади, далі: 1-3, 1-2, 2-4, 3-4 склади). Матеріал поступово ускладнюється. Дають слова зі зворотним і закритим складом, а у подальшому слова подібного звукового складу (дрова – відро). Порівняння слів відбувається попарно. Далі завдання можна варіювати, наприклад, запропонувати вибрати слова, які складаються з однієї частини, двох частин, тощо. При цьому логопед спирається не тільки на слухове сприймання, але й на зорове та тактильне (тильна сторона долоні підкладається під підборіддя – скільки разів відкрився рот під час вимови – стільки складів). Слово графічно зображується на дошці, у вигляді горизонтальної риски, поділеної вертикальними +++, або викладається на набірному полотні (горизонтальна довга смужка – слово, під нею – декілька коротких – склади).
Використовують такі прийоми роботи: кількісний і порядковий рахунок слів у слові; моделювання складового складу за допомогою складової лінійки, самостійні дії дітей зі словами; мовленнєва гра „Живі склади”, вимова слів по складах, встановлення їх послідовності, співвіднесення зі схемою; підбір слів із заданою кількістю складів (на наочному матеріалі – іграшки, схеми, картинки, словесний матеріал); підбір слів із заданим складом; додавання складу до повного слова; „перетворення” короткого слова у довге (рука – ручечка); перестановка складів (кабан – банка, сосна – насос) тощо.
Одночасно із засвоєнням звукового контуру слів тої чи іншої складності проводиться робота з формування їх звукового складу. Насамперед це вправи, спрямовані на розрізнення слів за їх звуковим складом. Увагу дітей звертають на те, як змінюється смисл слова під час пропуску окремих складів чи зміни їх послідовності (спочатку ау – уа, потім – чай – чайка, насос – сосна тощо). У відповідності з навичками звуко-складового аналізу використовують такі прийоми роботи: пригадування слів із заданим складом або вибрати із запропонованих картинок ту, у назві якої є певна кількість складів; скласти слова зі складів розрізної азбуки, користуючись картинкою; додати склад, якого бракує у слові; вставити пропущений у середині слова склад тощо.
Засвоєнню правильної вимови дуже допомагає звуковий аналіз та синтез. Найбільш широко цей прийом використовується під час засвоєння правильної вимови закритих складів, складів зі збігом приголосних. Аналіз та синтез складів проводиться в усному плані (наприклад: кап – 3 звуки, к; а; п; к – приголосний, а – голосний, п – приголосний). Спочатку таке навчання полегшується за допомогою ігрових моментів (наприклад, „Живі звуки”). Використовують вправи на різні перетворення складів (man – пат). Попередньо проводиться аналіз таких складів, як an, ут. Визначається складотворна роль голосного звука.
Коли діти навчилися розрізняти складовий контур слів (цього етапу), а вимова окремих складів у ізольованому звучанні є достатньо чіткою, переходять до роботи над словом у повному обсязі його звуко-складового складу. Спочатку логопед чітко вимовляє слово, пояснює його значення. Потім діти повторюють його разом із логопедом, і, нарешті, самостійно. Нове слово розучується за складами, що забезпечує чіткість вимови окремих елементів. Але вже на початковій стадії виділяється наголошений склад. Під час складового проговорювання слово вимовляється відповідно його написання. Поступово дітей підводять до злитої вимови слів. Поступовість переходу від поскладової до злитої вимови важлива для вивчення слів із артикуляційно близькими звуками або важкими за артикуляцією звуків у їх поєднанні.
У процесі аналізу звукового складу слова дітей знайомлять із наголосом:
• 1) проводять вправи на розрізнення та відтворення складових поєднань, які відрізняються місцем наголосу. Вправи проводяться на матеріалі простих за артикуляцією звуків (вимова складів із чітким виділенням наголошеного складу: та-та тата, татата, та-тата тощо за наслідуванням);
• 2) підведення дітей до усвідомленого виділення із ряду складів наголошеного складу. Логопед просить послухати склади і визначити, який склад вимовляється найголосніше (лалала – останній склад). Проводять тренувальні вправи з відтворення складових рядів, які відрізняються місцем наголошеного складу (нанана, зазаза, сасаса). Склади вимовляються разом у повільному темпі;
• 3) пояснення наголосу та наголошеного складу: склад, що вимовляється з більшою силою, є наголошеним, а голосна, на яку падає наголос, – наголошена). Проводять низку вправ на виділення наголошеного складу. Допомагає виділенню наголошеного складу графічне зображення наголосу на схемі слова:
Під час визначення наголосу дітям показують його роль у слові (машина, машина, машина). Дають поняття про те, що в слові є лише один наголос у слові.
Вміння визначати наголос у слові закріплюють у різноманітних вправах: графічне зображення наголошеного складу у різних словах; визначення слів за заданою схемою (з вказівкою на наголошений склад); вимова слів у різному темпі та з різною силою голосу; класифікація картинок, у назвах яких наголос стоїть на першому, другому, третьому складі, тощо.
Далі відпрацювання складової структури слова відбувається на матеріалі завершених речень. Ця робота проводиться у двох напрямках: відображене відтворення за логопедом із наступним заучуванням окремих речень, невеличких усмішок, віршиків, простих скоромовок; самостійне складання простих поширених речень за запропонованими питаннями з використанням предметних і сюжетних картинок, за демонстрованою дією, за опорними словами.
Важливим принципом у роботі з формування складового складу слова є поступовий перехід від найбільш простого матеріалу до більш складного. В процесі навчання необхідно постійно повертатися до слів більш простого складового складу та включати їх у речення та тексти поряд із мовленнєвим матеріалом, який вивчається у цей час.
Спеціальна методика формування звукового аналізу слова
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна методика формування складового складу слова“ на сторінці 2. Приємного читання.
