У структуру занять із переказу входить: організаційна (увідна) частина з включенням увідних, підготовчих вправ; читання і розбір тексту, переказ тексту дітьми, вправи на засвоєння та закріплення мовного матеріалу, аналіз дитячих розповідей.
• 1. Увідна частина. Мета підготовчих вправ – організувати увагу дітей, створити інтерес до заняття, підготувати дітей до сприймання тексту. Прийоми роботи: коротка вступна бесіда, відгадування загадок про персонажів майбутньої розповіді, читання віршів на близьку тему, показ картинок, нагадування про спостереження тощо. Обов'язково проводиться активізація лексичного матеріалу – уточнення значення окремих слів і словосполучень, які зустрічаються в тексті, з демонстрацією відповідних предметних картинок, іграшок. Важкі за вимовою, малознайомі слова проговорюються хором і індивідуально усіма дітьми.
• 2. Первинне читання твору. Дітям пропонують прослухати твір, повідомляють його назву, автора. Текст читається (розповідається) без попередження про подальший його переказ, оскільки установка на переказ обмежує увагу дитини, зосереджує на запам'ятовуванні і тим самим заважає цілісному сприйманню художнього твору.
• 3. Розбір змісту тексту проводиться у формі бесіди, спрямованої на аналіз та запам'ятовування тексту. Питання складаються так, щоб відобразити основні моменти сюжетної дії у їх послідовності, визначити діючі особи та найбільш значимі деталі розповідання. Крім цього, проводиться спеціальний лексичний розбір тексту, під час якого увагу дітей концентрують на мовному матеріалі твору. Сюди відносять виділення з тексту та відтворення у відповідях дітей слів-визначень, порівняльних конструкцій, які слугують для характеристики предметів, а також мовного матеріалу, що містить позначення послідовних дій персонажів, функцій предметів тощо.
Значне місце у бесіді займає підготовка дітей до виразного переказу: визначається загальний фон твору, інтонаційна виразність у передачі окремих фрагментів, діалогів персонажів. Діти можуть повчитися говорити за різних героїв окремі значимі фрази.
• 4. Повторне читання твору з установкою на подальший переказ.
• 5. Переказ тексту. Під час навчання переказу враховують основні вимоги, які пред'являються до цього виду розгорнутого висловлювання: адекватність прочитаному тексту, достатня передача змісту, зв'язність і послідовність викладу, граматично правильне мовне оформлення, інтонаційна виразність мовлення. На початковому етапі роботи дітей навчають адекватному відтворенню тексту розповіді з опорою на ілюстративний матеріал та словесну допомогу логопеда. Максимально використовуються прийоми, які полегшують їм складання зв'язного послідовного повідомлення, зокрема шляхом виділення головних смислових ланцюгів сюжету твору (переказ за опорними запитаннями, за ілюстраціями, які послідовно відображують зміст твору, за окремими ілюстраціям із зображенням персонажів і суттєвих деталей). Передбачається поступовий перехід від колективного переказу тексту, тобто послідовного переказу фрагментів оповідання до переказу тексту в цілому. Поступово діти оволодівають переказом без опори на наочний матеріал, у них формуються навички планування.
У подальшому починається навчання переказу за попереднім планом-схемою. Це може бути готовий план, запропонований логопедом, або план, складений разом із дітьми. В основі складання плану лежать уміння робити смислове групування тексту. Спочатку дітям пропонують питання, які показують окремі смислові відрізки твору, а потім план формулюється у вигляді вказівок: „Розкажіть спочатку про...”, „Потім розкажіть про...”, „На останнє розкажіть про...”.
З метою навчання дітей діям планування під час переказу використовується методика моделювання сюжету твору за допомогою умовної наочної схеми. Після читання і лексичного розбору тексту діти повинні вибрати необхідні силуетні зображення персонажів і значимих об'єктів, відповідні кожному фрагменту-епізоду, та почергово розташувати їх у блоках-квадратах. Складання наочної схеми полегшується питаннями логопеда за змістом фрагментів розповіді. За складеною схемою діти самостійно переказують текст – за частинами, або повністю, в залежності від індивідуальних мовленнєвих можливостей дітей.
На різних етапах навчання використовують різні види переказів:
• 1. Логопед розповідає, а дитина (в залежності від мовленнєвих можливостей) додає слово або речення.
• 2. Дитина переказує, як правило, з великими паузами, а логопед своїми запитаннями спрямовує її думку і допомагає краще викласти і граматично правильно оформити речення.
• 3. Перед початком переказу логопед дає короткий план розповіді, допомагаючи дитині зібратися з думками і розповідати у правильному напрямку.
• 4. Переказ ланцюжком, коли одна дитина починає його, друга продовжує, а третя закінчує. Цей вид роботи допомагає виробити у дітей стійку увагу, вміння слухати товариша і слідкувати за його мовленням.
• 5. Переказ за особами типу простої драматизації. Цей вид роботи особливо подобається дітям, оскільки близький до ігрового. Він допомагає проникнути у зміст образу, передати інтонаційно характер діючих осіб.
Дітям старшого дошкільного віку, які вже досягли достатнього рівня мовленнєвого розвитку (ЗНМ III р., ФФНМ) рекомендують і більш складні види роботи:
• 1. Вибірковий переказ. Перед дітьми постає завдання виділити з розповіді тільки те, що відноситься до певного вчинку. Це можливо, якщо дитина в змозі проаналізувати весь твір.
• 2. Короткий переказ. Дитина розповідає не все підряд, а тільки найголовніше, суттєве.
• 3. Творчий переказ:
– а) переказ тексту та його продовження із додаванням фактів, подій із життя героїв;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна методика навчання переказу художніх творів“ на сторінці 2. Приємного читання.
