Темп характеризує відносну швидкість вимови окремих слів у синтагмі, або однієї синтагми по відношенню до іншої, обумовленої змістом висловлювання, функцією слів, з яких складається: службові слова вимовляються швидше, ніж знаменні, серед знаменних повільніше вимовляються слова, які мають смислове навантаження. На відрізнення від інтонації і паузування, темпова характеристика властива лише тексту, який звучить. Темп, або швидкість вимови, залежить від цілої низки явищ як індивідуальної, так і мовленнєвої властивості.
Відомо, що засвоєння звукової сторони мовлення відбувається поетапно. Першим етапом є сприймання – необхідна умова подальшого розвитку мовлення. Сприймання просодичних засобів мови, їх особливості – ще недостатньо досліджені аспекти мовлення дитини. С. Н. Цейтлін відмічає, що у до словесний період поряд зі спробами артикуляції окремих звуків, складів і складових комбінацій відпрацьовуються інтонаційні структури рідної мови. В результаті цих процесів відбувається координація слухових і мовленнєво- рухових образів, формуються передумови для розвитку фонематичного слуху[1].
Більшість дослідників відмічає випереджуючий розвиток сприймання дитиною різних інтонаційних типів висловлювання (від розповідальної – до питальної, а потім окличної інтонації) у порівнянні з їх реалізацією в експресивному мовленні (О. М. Гвоздев, Μ. І. Жинкін, Μ. І. Лісіна, О. М. Мастюкова).
Інші дослідники (О. М. Вінарська, Р. В. Тонкова-Ямпольська) домовленнєвої і початку мовленнєвої стадії розвитку дитини стверджують, що інтонаційні моделі присутні у вокалізаціях дітей вже на перших стадіях (крик, плач, гукання, лепет, стадія перших слів), а засвоєння інтонаційної системи відбувається біля року.
З усіх компонентів звукової сторони мовлення дитина першою засвоює саме інтонацію, а потім вже сегментний склад мови. Μ. М. Кольцова виділяє період у житті дітей 10- 11 місяців, коли інтонація дорослого є найважливішим фактором, що впливає на реакцію дитини.
Психологічною особливістю звукокомплексів дитини 1-го року життя є те, що основним носієм смислу мовлення є не слово, а інтонація, ритм, які супроводжуються звуками. І лише з появою слова починає проявлятися смислове значення звуків, хоча у дитини в області сприймання та відтворення мовлення досі дуже велике значення має інтонація.
Діти приблизно 2-х річного віку (О. М. Гвоздев) вже свідомо користуються інтонацією пониження, з'являються різновиди окличної, питальної інтонації та інтонації переліку (без сполучників). Фразовий наголос також засвоюється рано: з моменту, коли речення починає складатися з декількох слів. У всіх випадках фразовий наголос дитини не відрізняється від вимови дорослих. На наступних етапах мовленнєвого розвиту дитини іде процес удосконалення та диференціювання інтонаційної системи мови в цілому.
Різні компоненти інтонації засвоюються дітьми з неоднаковою швидкістю. Найбільш довгий шлях проходять темпоральний та динамічний компоненти. Багатокомпонентність інтонації, важливість усіх компонентів і їх взаємовплив дозволяють стверджувати, що вік біля 4-х необхідно вважати певною межею у засвоєнні інтонаційної системи дітьми.
Таким чином, оволодіваючи звуковими засобами мови дитина спирається на мовленнєвий слух. У першу чергу вона засвоює лінійні мовленнєві одиниці: звук, склад, слово, фразу, текст, які володіють самостійною подовженістю і йдуть одна за одною. Одночасно з ними сприймаються просодичні засоби (нелінійні): словесний наголос, інтонація (мелодика мовлення, сила голосу, темп, тембр). Практичне засвоєння мови передбачає уміння розрізняти на слух і правильно відтворювати усі звукові одиниці рідної мови.
Спеціальна методика навчання звуковимови
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психолінгвістичні та онтогенетичні аспекти становлення інтонаційної сторони мовлення“ на сторінці 2. Приємного читання.
