Під педагогічним оптимізмом розуміють стимул довіри пізнавальним можливостям учнів. Ця довіра виражається в самій організації навчального процесу. Так, в утворенні проблемної ситуації й виражена довіра до інтелектуальних можливостей школярів. Пропонуючи більш складні пізнавальні завдання, учитель проявляє довіру в сили учня. Для укріплення впевненості у своїх силах, для формування авторитету дитини в класі, педагог використовує різні засоби: поважну форму звертання, прояв взаємопідтримки та ін.
Приклад оптимістичного ставлення вчителя до успіхів і невдач учнів (за Ш. О. Амонашвілі):
"Рішуче й швидко, зацікавлюючи:
– діти, опустіть голови на парти (незначна пауза). Заплющіть очі!
Упівголоса, попереджаючи:
– Повторювати задачу не буду!
Пошепки, спокійно, із незначними паузами:
– Я задумав число... Якщо додати до нього 6, то в сумі отримаємо 10.
Грайливо:
– Яке я задумав число? Покажіть пальцями.
Діти, не піднімаючи голови й не розплющуючи очей, показують відповідь пальцями.
Швидко обходжу весь клас, підхожу до кожного учня, легко торкаюся до його пальців, що підняті, і тихо кажу (якщо відповідь правильна):
– Правильно... Дякую... Молодець!..
У випадку, якщо відповідь неправильна, шепочу на вухо тоном, який уселяє надію й довіру ("Адже ти можеш!"):
– Помилився... Подумай ще!.. Я до тебе повернусь... [1, с. 143].
Отже, оптимістична педагогіка передбачає довіру до учня, щоб розкрити зону його майбутнього розвитку.
Друге положення (змістове узагальнення). Відомо, що в молодших школярів домінує конкретне мислення. Але досвід педагогів-новаторів показує, що абстрактне мислення, тобто здатність виконувати певні мислительні операції, можна розвивати вже в першокласників.
Ця проблема актуальна тому, що наукове знання в діяльності сучасної людини виступає у своїх складних зв'язках. Оволодіваючи знаннями, учень формулює свої питання, уявлення, гіпотези. При цьому проявляється центральне ускладнення педагогіки – необхідність дотримання в процесі навчання проблем, які хвилюють саму дитину. Психолого-педагогічне завдання під час розв'язання цієї проблеми полягає в тому, щоб учні усвідомили зміст освіти, навчання, зацікавилися ним і самим процесом навчання. Коли учневі буде цікаво, він прагнутиме до задоволення своїх потреб, працюватиме без примусу. У такому випадку зникає можливість небажаних конфліктів, застосування авторитарних педагогічних дій.
Відомо, що першим кроком наближення навчання до особливостей сучасного мислення було проблемне навчання, яке одночасно у своїй основі несе один суттєвий недолік: бралася така модель проблемної ситуації, яка має однозначне, уже відоме вчителю рішення. Тому в педагогічній практиці поширені уроки, на яких розглядалися проблеми, які не мають однозначного розв'язку (Є. М. Ільїн, С. Ю. Курганов та ін.).
Справді, багато тем із математики, фізики, хімії, біології, філології об'єктивно виводять на парадокси, проблеми сучасної науки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці“ на сторінці 2. Приємного читання.
