Емоційно-інтелектуальний фон на уроці. Із цього приводу В. О. Сухомлинський зазначав: "Урок проходить цікаво – це означає, що навчанню мислено супутні почуття піднесеності, схвильованості учня, подив, інколи навіть здивування перед істиною, що відкривається, усвідомлення та відчування своїх розумових сил, радість творчості. Прагніть до того, щоб учні самі відкривали джерела інтересу, щоб у цьому відкриванні вони відчували власну працю і успіх, саме по собі – це є одне з найважливіших джерел інтересу. Без активної розумової праці неможливі ні інтерес, ні увага школярів" [29, с. 66].
Відносини між учителем та учнями завжди проявляються на уроці в емоційному тонусі школярів, який залежить від особливостей учителя, від стилю його відносин із вихованцями. При цьому велику роль відіграє емоційна культура самого педагога, культура його педагогічної праці.
У складі емоційної культури вчителя В. О. Сухомлинський виділяє такі елементи, як:
• культура відчуттів і сприймання. Чим тонші відчуття, тим більше людина бачить і чує в навколишньому світі відтінків, тонів і напівтонів. Без культури сприймання педагог не може оволодіти емпатійне ми вміннями, зрозуміти свого учня, його емоційну позицію. Щоб правильно зрозуміти емоційне життя дітей, потрібно навчитись уявляти себе в становищі дитини, згадувати власні емоційні стани в аналогічних ситуаціях. При цьому потрібно володіти знаннями психології дітей, оскільки в них різний рівень емоційної виразності: одні вміють приховувати свої справжні почуття, наміри, інші занадто розкуті й експресивні;
• емоційна культура педагога неможлива без культури слова та емоційних станів, про що вже йшлося раніше. В. О. Сухомлинський підкреслював: шлях до гармонії знань і моральності лежить через культуру слова й емоційну культуру. Пізнавальну інформацію учень може отримати з підручників, але емоційний виклад матеріалу в процесі спілкування забезпечить лише вчитель. Він ніби передає школярам "бачення" того, про що говорить. Це підвищує рівень сприймання й засвоєння інформації;
• емоційна сприйнятливість світоглядних та моральних ідей і принципів – важливий елемент емоційної культури педагога,
Отже, емоційна культура дає змогу вчителеві адекватно сприймати навколишнє середовище, передавати його найкращі почуття вихованцям, але за умови, що кожен учень зможе відчути віру у свої сили, усвідомити можливості. Саме успіх у навчанні викликає бажання вчитися, є джерелом внутрішніх сил дитини.
Емоційна культура педагога, емоційний тонус на уроці впливають на характер діяльності учнів, на формування їхньої пізнавальної активності. Ось типовий, на жаль, випадок.
Частина школярів уже виконала контрольну роботу, а інші працюють. Через деякий час учитель "вибухає":
– Швидше! Ви що, не бачите, що більшість уже здала зошити? Ще хвилина – і заберу зошити!
Чи будуть далі працювати учні? Звичайно, що ні. Адже гнівні слова роздратованого вчителя "вибивають" дітей зі спокійного стилю роботи, знищують ефективність.
Феномен емоційного фону в класі добре відомий педагогам, хоча теоретично сьогодні майже не вивчений. У педагога в різних класах настрій може бути неоднаковий: в одному класі в нього виникає бажання працювати, в іншому – настрій помітно змінюється, з'являються тривожність і роздратованість. Причина полягає в тому, що в цих класах різний емоційний фон як наслідок різної моральної культури й навченості духовного життя.
Крім поняття "емоційний фон", існує "інтелектуальний фон класу". Ці два терміни на практиці тісно взаємопов'язані. Уявимо ситуацію, коли учень досягає помітних успіхів у навчанні в класі з низьким інтелектуальним рівнем (фоном). У цій ситуації більшість школярів (особливо авторитетні з них) скептично починають ставитися до нього. Зрозуміло, що активність цієї дитини на заняттях знижується. Найкращі результати можна прогнозувати тоді, коли інтелектуальний фон класу адекватний його емоційному фону.
При цьому важливо враховувати вік учнів. У початкових класах домінує емоційний фон, у підліткових класах фонові значення приблизно однакові, у старших класах переважає інтелектуальний. Серйозні помилки педагогів часто пов'язані з тим, що вони не враховують ці фонові фактори, Проаналізуємо для прикладу одну ситуацію, яка стосується "синдрому четвертих – п'ятих класів":
В одному з молодших класів працює сувора, справедлива, із чіткою системою навчання вчителька. Її учні – дисципліновані, акуратні, активні, добре вчаться. Друга вчителька в паралельному класі – м'яка, добра, дуже невимоглива. Учні в її класі погано організовані, мало-дисципліновані, учаться відповідно до здібностей.
Школярі перейшли в п'ятий клас, із ними стали працювати різні вчителі – і клас, який був зразковим, став пасивним, байдужим до навчання.
Ще більше дивує інший клас – учні активні, добре вчаться, у цей клас охоче йдуть учителі на уроки. Чому так?
Отож потрібно звернутися до фонової характеристики в обох класах. Перша вчителька свій авторитет непомітно перетворила в авторитарність, більше уваги звертала на успішність класу й менше – на розвиток гуманних відносин між учнями, тобто вона створювала, насамперед, інтелектуальний фон, а не емоційний. У другої вчительки страждав інтелектуальний фон, тому що на першому місці була проблема людських відносин.
Вона створила атмосферу доброти й взаємодопомоги, які в п'ятому класі виступили своєрідним компенсуючим фактором, помітно поліпшивши успішність класу і його організованість.
У педагогіці виділяють кілька груп учителів за рівнем емоційності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці“ на сторінці 4. Приємного читання.
