Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці

Педагогічна майстерність

Наприклад, під час вивчення теми з географії "Глобальні проблеми людства" учням пропонуємо висловити свої думки, підготувати невеликі доповіді з таких питань: проблеми миру, енергетики, екології, демографічна проблема та ін. Дискусійність, неоднозначність у розв'язанні цих проблем очевидна, Водночас від дітей вимагається високий рівень аналітико-узагальнюючої діяльності.

Не менш важливе осмислення уроків-діалогів, без яких гуманістична спрямованість педагогіки співробітництва може просто загубитись у монолозі педагога [27].

Потрібно пам'ятати: думка учня зароджується тоді, коли на уроці виникає дискусія, ставляться цікаві проблеми, зіставляються протилежні погляди, створено можливість відповідати опоненту. У цих умовах у процесі діалогу вчителя з учнями первинна гіпотеза набуває аргументів, стає більш чітко вираженою.

Якою ж повинна бути функція, позиція вчителя за такої організації навчання?

Ш. О. Амонашвілі так відповідає на це запитання: "Вчитель – вихователь – це посередник між силами дитини й навчальним матеріалом. Кожного вчителя потрібно спеціально орієнтувати на таку діяльність: ділитися з дитиною своїм досвідом, бути посередником, допомагати їй оволодіти знаннями та тим самим сприяти розвитку учня" [2, с. 60].

Із допомогою педагога школяр у своєму розвитку рухається набагато швидше, ніж тоді, коли працює сам. При цьому, природно, повинна існувати взаємна діяльність учителя та учня й винятково демократичний, партнерський стиль відносин між двома сторонами. Підкреслимо висловлене двома протилежними ситуаціями:

• 1. Учитель-авторитарист стоїть біля дошки, блискуче пояснює матеріал, демонструє логічні судження й педагогічну експресію. Діти уважно слухають наставника. У якийсь момент учитель каже комусь зі школярів: "Вийди до дошки!". На його обличчі написано: "Тепер твоя черга, побачимо, на що ти здатний!" – і учневі нізвідки чекати допомоги: адже тебе вчили. Ось і справляйся сам.

• 2. Учшпель-майстер у стилі педагогіки співробітництва веде себе по-іншому. Стоячи біля дошки, він розгорне справжній інтелектуальний бій із дітьми, то відступаючи перед натиском думок, логіки, спостережливості своїх учнів, то наступаючи... Ця боротьба, ці пізнавальні колізії будуть проектуватися на рух думки й моральності дітей [2, с. 96].

Отже, педагогіка співробітництва – це взаємна повага особистостей, готовність допомагати самореалізації школярів, оптимістична віра в їхні можливості. Атмосферу співробітництва допомагає створити спільне обговорення з учнями умов діяльності, запропонованих варіантів розв'язку завдання в умовах психологічної рівноправності вчителя й учнів як співробітників, тобто якісно нового підходу до організації навчального процесу.

Ці основи педагогіки співробітництва творчо поглибили вчителі- новатори. їхні основні ідеї в цьому напрямі такі:

• 1. Ставлення до учнів у ході занять: суб'єктно-суб'єктний підхід (рівноправне партнерство, демократизм стосунків, взаємоповага. Із боку педагога – глибока повага до дитини, розуміння її прагнень, інтересів, внутрішнього світу).

• 2. Навчання без примусу: зняття в учня почуття страху, створення умов для його розкованості, виховання впевненості у своїх силах.

• 3. Ідея тяжкої мети. Це формування в школяра впевненості у своїх можливостях досягти її.

• 4. Ідея опорних сигналів. Це засоби розвитку пам'яті, логіки, просторової уяви, алгоритмічної форми мислення.

• 5. Ідея вільного вибору. Наприклад, В. Ф. Шаталов пропонував учням багато задач, а вони вибирали будь-які з них для розв'язування. Такий прийом формував творче мислення в дітей.

• 6. Ідея випередженості. Традиційно вчитель повторював матеріал і пояснював новий, тобто він дотримувався схеми "вчора" й "сьогодні". Випередження передбачає використання на уроці матеріалу, який буде вивчатися в майбутньому.

• 7. Ідея відповідної форми. Урок повинен відповідати формі предмета, який вивчається. Наприклад, Є. М. Ільїн, аналізуючи художній твір, здійснює це в художній формі, В. Ф. Шаталов, доводячи теорему, не допускає жодного зайвого слова тощо.

• 8. Ідея самоаналізу. Учні здійснюють індивідуальний і колективний самоаналіз робіт товаришів по класу, рецензують їхні письмові роботи та ін.

• 9. Інтелектуальний фон класу. У досвідчених педагогів панує загальне прагнення учнів до знань, до досягнення високої мети. При цьому велику роль відіграє інтелектуальний фон класу (термін В. О. Сухомлинського).

• 10. Особистісний підхід. При цьому кожен учень у класі почуває себе особистістю, яка відчуває увагу вчителя особисто до себе. Це проявляється в тому, що ніхто не ображає підозрою в його нездатності вчитись, усі захищені у своєму класі та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Пріоритети й джерела педагогічної майстерності

  • Специфіка й структура педагогічної діяльності

  • Рівні й властивості педагогічної майстерності

  • Розділ 2. Професійна придатність до праці вчителя

  • Головні показники профпридатності до педагогічної діяльності

  • Діагностування рівня профпридатності до педагогічної пращ

  • Другий етап

  • Висновок-рекомендація викладачів факультету довузівської підготовки

  • Розділ 3. Педагогічна техніка – важливий складник у діяльності вчителя

  • Професійно-педагогічне мовлення вчителя

  • Культура мови

  • Техніка мови

  • Дикція, орфоепія

  • Засоби невербальної комунікації вчителя

  • Розділ 4. Елементи акторської майстерності в роботі вчителя

  • Артистизм учителя, його основні компоненти

  • Типологія вчителів із позицій театральної педагогіки

  • Розділ 5. Педагогічне спілкування

  • Педагогічне діалогічне спілкування

  • Конфлікту педагогічному спілкуванні Причини та види конфліктів

  • Педагогічний такт учителя

  • Розвиток комунікативності вчителя

  • Розділ 6. Учитель на класичному уроці

  • Планування (підготовка) уроку

  • Ведення уроку вчителем

  • Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці
  • Міжпредметні зв'язки під час вивчення основ наук

  • Розділ 7. Учитель на сучасному інноваційному уроці

  • Сучасна особистісно зорієнтована модель навчання

  • Сучасний урок: основні вимоги, форми, технології

  • Географія

  • Оцінювання знань і вмінь учнів на інноваційному уроці

  • Розділ 8. Учитель і виховна робота

  • Головні напрями національного виховання

  • Компоненти, рушійні сили процесу виховання

  • Учитель-предметник – класний керівник

  • Когнітивно-діагностична, діяльність класного керівника

  • Картка вихованості учня середніх класів

  • Планування виховної роботи класним керівником

  • Розділ 9. Професійне вдосконалення вчителя

  • Професійне вдосконалення за допомогою системи методичної роботи! [4, с. 14]

  • Шкільний рівень

  • Питання для обговорення

  • Вивчення й використання передового педагогічного досвіду (технологічні основи)

  • Головні елементи наукової організації праці вчителя

  • Проблеми психологічного налаштування на професійне вдосконалення [3, с. 45-46]

  • Розділ 10. Управління професійним удосконаленням педколективу

  • Основи технології науково-методичної роботи з педколективом

  • Атестація педколективу

  • Загальні вимоги до кваліфікаційних категорій і педагогічних звань

  • Атестаційна комісія навчального закладу мас право:

  • Розшифровка показників оцінки Рівень вираженості показника, коротка характеристика рівня, бали.

  • Показник 3. Науково-методична діяльність

  • Показник 5. Педагогічна техніка

  • Показник 8. Уміння реалізувати провідні ідеї свого предмету

  • Конкурс "Учитель року"