TextBook Однієї ночі батько взяв мене з собою на роботу. Більше не було возика й коня. Тепер у нього була вантажівка. Ми завантажили товар і виїхали на маршрут. Мені подобалося виходити з дому раннього ранку. Ще світив місяць і було видно зорі. Я дещо змерз, проте збудження перемагало. Я не міг зрозуміти, чому батько вирішив узяти мене з собою на роботу, після того, як ми перестали ладнати, адже він продовжував шмагати мене паском щотижня, іноді навіть двічі на тиждень.
На кожній зупинці він виходив і доставляв пляшку чи дві молока. Іноді в доставці був ще сир, маслянка чи масло, а іноді ще пляшка апельсинового соку. Більшість людей залишали в порожній пляшці записку, де викладали свої побажання.
Батько їхав маршрутом, зупиняючись і рушаючи, виконуючи доставки.
«Отож, малий, в якому напрямку ми зараз їдемо?»
«На північ.»
«Правильно. Ми їдемо на північ.»
Ми все їхали і їхали вулицями, щораз зупиняючись і знову рушаючи.
«Так, а тепер куди ми їдемо?»
«На захід.»
«Ні, ми їдемо на південь.»
Деякий час ми мовчали.
«А якби я висадив тебе з машини й лишив на узбіччі, що б ти зробив?»
«Не знаю.»
«Ну, подумай, як би ти вчинив?»
«Ну, гадаю, я б пішов назад і повипивав би все молоко й сік, що ти лишив на ганках.»
«А потім що?»
«А потім я б пошукав полісмена і розповів би йому все, що ти зі мною зробив.»
«Дійсно, га? А що б ти йому сказав?»
«Я б сказав йому, що ти заплутав мене, сказавши, що ‘схід’ то ‘південь’, бо хотів, аби я загубився.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „12“ на сторінці 1. Приємного читання.