TextBook Починало світати. Скоро ми закінчили всі доставки і зупинилися біля кафе, щоб поснідати. Підійшла офіціантка. «Привіт, Генрі,» привіталася вона з батьком. «Привіт, Бетті.» «А що це за малий?» запитала Бетті. «Це Генрі молодший.» «Він як дві краплі води схожий на тебе.» «Та все ж, у нього нема моїх мізків.» «Сподіваюсь на це.»
Ми зробили замовлення. Нам принесли яєчню з беконом. Поки ми їли, батько сказав, «А зараз починається найважча частина.»
«Що ти маєш на увазі?»
«Мені треба зібрати гроші з боржників. Дехто не хоче платити.»
«Але ж вони зобов’язані платити.»
«Я кажу їм те ж саме.»
Ми закінчили снідати й поїхали далі. Батько вийшов з машини й постукав у двері. Я чув як він голосно сварився, «ЩО, ХАЙ ЙОМУ ГРЕЦЬ, ТИ ДУМАЄШ Я ЇСТИМУ? ВИСМОКТАВ МОЛОКО, ТЕПЕР ДАВАЙ ГРОШІ!»
Кожного разу він міняв стратегію. Іноді йому повертали гроші, а іноді ні.
Потім він підійшов до маленького будинку. Двері відчинилися, звідти вийшла жінка, одягнена у широке шовкове кімоно. Вона курила сигарету. «Послухай, люба, мені треба повернути гроші. А в тебе найбільший борг!»
Вона засміялася.
«Слухай, крихітко, віддай хоча б половину, щоб від мене відчепилися.»
Вона випустила кільце диму й розбила його пальцем.
«Послухай, ти мусиш заплатити,» сказав батько. «Це критична ситуація.»
«Заходь. Обговоримо це всередині,» відповіла жінка.
Батько зайшов, двері за ним зачинилися. Він довго не виходив звідти. Сонце вже піднялось високо. Коли батько вийшов надвір, в нього було розпатлане волосся а край сорочки стирчав із штанів. Він заліз назад у машину.
«Та тітонька віддала тобі гроші?» запитав я.
«Це була остання зупинка,» відказав батько. «Я більше не можу. Треба повернути машину в гараж і йти додому…»
Я бачив ту жінку ще раз. Одного разу я прийшов зі школи, а вона саме сиділа у нашій вітальні. Батько з матір’ю також були там і мама плакала. Побачивши мене, вона кинулася до мене й обійняла. Вона відвела мене до кімнати й посадила на ліжко. «Генрі, ти ж любиш свою маму?» Насправді я не любив її, та вона була така засмучена, що я відповів «Так». Вона повела мене назад до вітальні.
«Батько каже, що кохає цю жінку,» сказала вона мені.
«Я люблю вас обох! Забери дитину звідси!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „12“ на сторінці 2. Приємного читання.