МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3

Гігієна фізичного виховання і спорту

Тема: Гігієна повітряного середовища

Мета заняття: перевірка теоретичних знань засад гігієни повітряного середовища та оволодіння практичними навичками визначення окремих його параметрів, уміння використати отримані показники характеристики повітряного середовища у практиці тренера-педагога.

Завдання для самостійної підготовки:

Студент повинен засвоїти основні положення гігієни повітряного середовища і вміти застосувати отримані знання для його оцінки у своїй майбутній професійній діяльності.

Місце заняття: навчальний клас, відкрита (прибудинкова) територія навчального закладу.

Тривалість заняття: 2 години.

Матеріальне забезпечення заняття: навчальні таблиці, діапозитиви за темою, барометр-термометр-гігрометр TF А-20300632, анемометри МС-13 і "La Crosse" WS9500, прилад для вимірювання концентрації вуглекислого газу в повітрі "Extech" ЕА80.

Барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря.

Термометр – прилад для визначення температури предмета обстеження.

Анемометр – прилад для визначення швидкості вітру і зміни швидкості напрямку повітряних та газових потоків.

Метод термометрії. Термометри, застосовувані для вимірювання температури повітря, різноманітні за шкалою виміру, призначенням і конструкцією. Принцип їх дії грунтується на розширенні речовин при нагріванні (піднімаються капіляром) чи їх стисканні при охолодженні (опускаються капіляром). Найпоширеніші термометри зі шкалою у градусах Цельсія, однак у деяких країнах використовуються шкали Реомюра і Фаренгейта. Спільною для всіх шкал є наявність двох характерних точок, одна з яких відповідає температурі танення льоду дистильованої води, а інша – температурі кипіння води при барометричному тиску 760 мм рт. ст. На шкалі Цельсія віддаль між цими точками поділена на 100 рівних частин (0-100 °С), Реомюра – на 80 частин (0-80 °R), Фаренгейта – на 180 частин (32-212 °F), Кельвіна – на 100 частин (273-373 °К).

У гігієнічній практиці здебільшого використовують ртутні і спиртові термометри. Ртутні застосовуються для вимірювання температур у межах від -39 °С до +357 °С (точка замерзання і закипання ртуті), а спиртові – в межах від -114 °С до +78,5 °С (точка замерзання і закипання спирту). Для визначення максимальної або мінімальної температури повітря за певний проміжок часу використовують спеціальні фіксаційні термометри – максимальний (завжди є ртутним) і мінімальний (спиртовий). Окрім ртутного і спиртового термометрів, для вимірювання температури повітря й поверхонь застосовують електричні термометри, принцип дії яких ґрунтується на виникненні термоструму в термопарі або термісторі (напівпровіднику). Прилад термограф залучають для безпосередньої реєстрації коливань температури повітря впродовж робочого дня, доби, тижня у вигляді кривої – термограми на спеціальній паперовій стрічці.

Просторовий температурний режим приміщення визначається за допомогою будь-якого реєстраційного термометра або термографа в діапазоні площі від зовнішнього до внутрішнього кута приміщення, по горизонталі на відстані 20 см від зовнішнього кута, в центрі приміщення і на відстані 20 см від внутрішнього кута та по вертикалі на різних рівнях від підлоги залежно від поставленої мети (на висоті 20 см від підлоги – на рівні стоп, 1,5 м від підлоги – у зоні дихання дорослої людини в положенні стоячи, а для вивчення перепаду температур по вертикалі й можливості виникнення вертикальних конвективних течій повітря – на відстані 20 см від стелі). Дослідження можна виконувати за допомогою як одного термометра, так декількох одночасно, які підвішують у різних точках на спеціальних штативах. Покази знімають через 5 хв, починаючи з десятих часток, а потім лічать цілі градуси, оскільки під час спостереження покази термометра можуть змінюватися в межах десятих часток градуса за рахунок тепла, яке виділяє людина. Око спостерігача має бути на рівні лінії відліку. При вимірюваннях термометр повинен бути захищений від впливу сонячного проміння, нагрівальних приладів тощо.

Вертикальний перепад температур приміщення визначають за різницею середніх значень трьох температур біля стелі й відповідно біля підлоги, горизонтальний перепад – за різницею середніх значень трьох температур у внутрішньому та зовнішньому кутах. Для з'ясування середньої температури повітря у приміщенні досить обмежитись вимірюванням температур у шести точках на двох рівнях від підлоги (0,2 і 1,5 м) з подальшим обчисленням середнього арифметичного з шести одержаних значень.

Важливою характеристикою температурного режиму приміщення є різниця між температурою повітря біля зовнішньої стіни і температурою цієї стіни, яку визначають за допомогою електрометра на висоті 1,5 м від підлоги й на віддалі не менше за 0,5 м від вікон і зовнішніх кутів.

Часовий температурний режим вимірюють термографами, розташованими в трьох точках по діагоналі приміщення на рівні 1,5 м від підлоги. Цей режим характеризується середньодобовою (середньотижневою) температурою повітря, яку визначають діленням загальної суми заміряних температур на число спостережень, а також мінімальною й максимальною температурами за період спостереження.

За Будівельними нормами і правилами П-33-75 "Опалення, вентиляція і кондиціювання повітря", оптимальна температура в житлових і громадських приміщеннях у холодний і перехідні сезони (при температурі зовнішнього повітря нижче за +10 °С) повина становити +20-22 °С, у теплий сезон (при температурі зовнішнього повітря вище від +10 °С) – +20-25 °С. У холодний і перехідні сезони допускається температура повітря +18–22°С, але в теплий сезон вона не повинна більш як на 3°С перевищувати середню розрахункову температуру зовнішнього повітря, визначену для цього району.

Норми температури повітря у приміщеннях мають бути диференційовані для різних кліматичних зон і становити +21-22 °С на півдні, +18-20 °С – у місцевостях із помірним кліматом і +17–18 °С – на півночі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Методи вивчення навколишнього середовища і його вплив на здоров'я населення

  • Гігієна фізичного виховання та спорту

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 1

  • Лекція 2. ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

  • Особливості сучасної динаміки показників стану здоров'я школярів

  • Гігієнічні принципи на заняттях оздоровчим фізичним вихованням

  • Лекція 3. ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря

  • Забруднення повітря

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3
  • Лекція 4. ГІГІЄНА ВОДИ

  • Органолептичні особливості води

  • Епідеміологічне значення води

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4

  • Лекція 5. ГІГІЄНА ҐРУНТУ

  • Гігієнічне значення складу і властивостей ґрунту

  • Самоочищення ґрунту

  • Гігієнічна аргументація вибору ґрунтів для спортивних споруд

  • Лекція 6. ОСОБИСТА ГІГІЄНА СПОРТСМЕНА І ФІЗКУЛЬТУРНИКА

  • Гігієна тіла

  • Гігієна чоловіків

  • Гігієна жінок

  • Водні процедури

  • Гігієнічний (оздоровчий) масаж

  • Лекція 7. ГІГІЄНА ЗАГАРТОВУВАННЯ. РЕКРЕАЦІЯ ТА АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ

  • Гігієнічні правила загартовування

  • Гігієнічні норми загартовування повітрям

  • Загартовування сонячним промінням

  • Санаторно-курортне оздоровлення і профілактика хвороб

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 7

  • Лекція 8. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

  • Фізіологічна роль і гігієнічне значення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин у харчуванні людини

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 8

  • Лекція 9. ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ

  • Загальні гігієнічні вимоги до режиму харчування

  • Особливості харчування спортсменів

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 9

  • Лекція 10. ГІГІЄНІЧНІ НОРМУВАННЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗКУЛЬТУРОЮ

  • Гігієнічні нормування рухової активності школярів

  • Формування рухової активності школярів

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування навантажень на одному занятті

  • Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб старшого і похилого віку

  • Лекція 11. ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПОРТИВНИХ ТРЕНУВАНЬ

  • Гігієнічні вимоги до планування тренувань і змагань

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту

  • Гігієнічне нормування тренувальних занять

  • Гігієнічне забезпечення під час підготовки спортсмена до умов високих температури і вологості повітря

  • Гігієнічне забезпечення при підготовці спортсмена до гірських умов

  • Лекція 12. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО СПОРТИВНОГО ОДЯГУ І ВЗУТТЯ, СПОРТИВНОГО ІНВЕНТАРЮ, ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО КОЛЬОРОВОГО ОФОРМЛЕННЯ СПОРТИВНИХ ОБ'ЄКТІВ

  • Гігієнічні вимоги до спортивного одягу

  • Гігієнічні вимоги до спортивного взуття

  • Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, обладнання і покриття підлог спортивних споруд

  • Лекція 13. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ, БУДІВНИЦТВА Й ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРТИВНИХ СПОРУД

  • Основні гігієнічні вимоги до розміщення, орієнтації та планування спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до освітлення спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до відкритих водойм

  • Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд