Тема: Гігієна повітряного середовища
Мета заняття: перевірка теоретичних знань засад гігієни повітряного середовища та оволодіння практичними навичками визначення окремих його параметрів, уміння використати отримані показники характеристики повітряного середовища у практиці тренера-педагога.
Завдання для самостійної підготовки:
Студент повинен засвоїти основні положення гігієни повітряного середовища і вміти застосувати отримані знання для його оцінки у своїй майбутній професійній діяльності.
Місце заняття: навчальний клас, відкрита (прибудинкова) територія навчального закладу.
Тривалість заняття: 2 години.
Матеріальне забезпечення заняття: навчальні таблиці, діапозитиви за темою, барометр-термометр-гігрометр TF А-20300632, анемометри МС-13 і "La Crosse" WS9500, прилад для вимірювання концентрації вуглекислого газу в повітрі "Extech" ЕА80.
Барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску.
Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря.
Термометр – прилад для визначення температури предмета обстеження.
Анемометр – прилад для визначення швидкості вітру і зміни швидкості напрямку повітряних та газових потоків.
Метод термометрії. Термометри, застосовувані для вимірювання температури повітря, різноманітні за шкалою виміру, призначенням і конструкцією. Принцип їх дії грунтується на розширенні речовин при нагріванні (піднімаються капіляром) чи їх стисканні при охолодженні (опускаються капіляром). Найпоширеніші термометри зі шкалою у градусах Цельсія, однак у деяких країнах використовуються шкали Реомюра і Фаренгейта. Спільною для всіх шкал є наявність двох характерних точок, одна з яких відповідає температурі танення льоду дистильованої води, а інша – температурі кипіння води при барометричному тиску 760 мм рт. ст. На шкалі Цельсія віддаль між цими точками поділена на 100 рівних частин (0-100 °С), Реомюра – на 80 частин (0-80 °R), Фаренгейта – на 180 частин (32-212 °F), Кельвіна – на 100 частин (273-373 °К).
У гігієнічній практиці здебільшого використовують ртутні і спиртові термометри. Ртутні застосовуються для вимірювання температур у межах від -39 °С до +357 °С (точка замерзання і закипання ртуті), а спиртові – в межах від -114 °С до +78,5 °С (точка замерзання і закипання спирту). Для визначення максимальної або мінімальної температури повітря за певний проміжок часу використовують спеціальні фіксаційні термометри – максимальний (завжди є ртутним) і мінімальний (спиртовий). Окрім ртутного і спиртового термометрів, для вимірювання температури повітря й поверхонь застосовують електричні термометри, принцип дії яких ґрунтується на виникненні термоструму в термопарі або термісторі (напівпровіднику). Прилад термограф залучають для безпосередньої реєстрації коливань температури повітря впродовж робочого дня, доби, тижня у вигляді кривої – термограми на спеціальній паперовій стрічці.
Просторовий температурний режим приміщення визначається за допомогою будь-якого реєстраційного термометра або термографа в діапазоні площі від зовнішнього до внутрішнього кута приміщення, по горизонталі на відстані 20 см від зовнішнього кута, в центрі приміщення і на відстані 20 см від внутрішнього кута та по вертикалі на різних рівнях від підлоги залежно від поставленої мети (на висоті 20 см від підлоги – на рівні стоп, 1,5 м від підлоги – у зоні дихання дорослої людини в положенні стоячи, а для вивчення перепаду температур по вертикалі й можливості виникнення вертикальних конвективних течій повітря – на відстані 20 см від стелі). Дослідження можна виконувати за допомогою як одного термометра, так декількох одночасно, які підвішують у різних точках на спеціальних штативах. Покази знімають через 5 хв, починаючи з десятих часток, а потім лічать цілі градуси, оскільки під час спостереження покази термометра можуть змінюватися в межах десятих часток градуса за рахунок тепла, яке виділяє людина. Око спостерігача має бути на рівні лінії відліку. При вимірюваннях термометр повинен бути захищений від впливу сонячного проміння, нагрівальних приладів тощо.
Вертикальний перепад температур приміщення визначають за різницею середніх значень трьох температур біля стелі й відповідно біля підлоги, горизонтальний перепад – за різницею середніх значень трьох температур у внутрішньому та зовнішньому кутах. Для з'ясування середньої температури повітря у приміщенні досить обмежитись вимірюванням температур у шести точках на двох рівнях від підлоги (0,2 і 1,5 м) з подальшим обчисленням середнього арифметичного з шести одержаних значень.
Важливою характеристикою температурного режиму приміщення є різниця між температурою повітря біля зовнішньої стіни і температурою цієї стіни, яку визначають за допомогою електрометра на висоті 1,5 м від підлоги й на віддалі не менше за 0,5 м від вікон і зовнішніх кутів.
Часовий температурний режим вимірюють термографами, розташованими в трьох точках по діагоналі приміщення на рівні 1,5 м від підлоги. Цей режим характеризується середньодобовою (середньотижневою) температурою повітря, яку визначають діленням загальної суми заміряних температур на число спостережень, а також мінімальною й максимальною температурами за період спостереження.
За Будівельними нормами і правилами П-33-75 "Опалення, вентиляція і кондиціювання повітря", оптимальна температура в житлових і громадських приміщеннях у холодний і перехідні сезони (при температурі зовнішнього повітря нижче за +10 °С) повина становити +20-22 °С, у теплий сезон (при температурі зовнішнього повітря вище від +10 °С) – +20-25 °С. У холодний і перехідні сезони допускається температура повітря +18–22°С, але в теплий сезон вона не повинна більш як на 3°С перевищувати середню розрахункову температуру зовнішнього повітря, визначену для цього району.
Норми температури повітря у приміщеннях мають бути диференційовані для різних кліматичних зон і становити +21-22 °С на півдні, +18-20 °С – у місцевостях із помірним кліматом і +17–18 °С – на півночі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3“ на сторінці 1. Приємного читання.
