Основні фізичні властивості повітря: температура, вологість, швидкість руху, барометричний тиск. Саме температура, вологість і швидкість руху впливають на теплообмін організму, значною мірою визначаючи його теплообмін
JQ Лекція3. ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА
з навколишнім середовищем. Невеликі температурні зміни довкілля викликають у людини різні поведінкові й терморегуляторні реакції. Водночас завдяки досконалості механізмів терморегуляції, контрольованих центральною нервовою системою, людина пристосовується до різних температурних умов і може короткочасно переносити значні відхилення від оптимальних температур.
Температура повітря – фізичний фактор навколишнього середовища, який постійно діє на людину. Основним джерелом тепла на Землі є теплове сонячне випромінювання, в результаті якого нагрівається ґрунт, а від нього – суміжні шари повітря. Температура повітря залежить від кількості сонячної енергії (добової й річної), широти і висоти місцевості над рівнем моря, віддаленості від морів та океанів, наявності рослинності.
Основне гігієнічне значення температури повітря полягає в його впливі на тепловий обмін організму з навколишнім середовищем: висока температура утруднює віддачу тепла, низька, навпаки, – підвищує її.
Пристосування людини до температурних умов забезпечують складні терморегуляторні механізми. В їх основі – здатність організму людини змінювати обсяг тепла й інтенсивність його вироблення (різна інтенсивність окисно- відновних процесів, що забезпечують виділення енергії й теплопродукції) та тепловіддача в зовнішнє середовище (зміна діаметру периферійних судин шкіри, перерозподіл крові у глибші тканини й органи).
В умовах низьких температур у людини збільшується теплопродукція і зменшується діаметр периферійних судин шкіри, зростає притік крові до глибоких тканин і внутрішніх органів. При підвищеній температурі в людини знижується рівень та інтенсивність теплопродукції і збільшується діаметр периферійних судин шкіри, зменшується притік крові до глибоких тканин та внутрішніх органів.
Основний відсоток тепла втрачається з поверхні шкіри шляхом
• випромінювання тепла з поверхні тіла до холодніших навколишніх предметів (у стані спокою, за різними даними, втрачається від 45 до 55 % тепла);
• конвекції – нагрівання повітря, суміжного з поверхнею тіла людини (втрачається від 15 до 30 % тепла);
• випаровування вологи з поверхні шкіри і слизових оболонок дихальних шляхів (втрачається близько 25–30 % тепла).
Водночас потрібно усвідомлювати, що можливості механізмів терморегуляції не безмежні. При тривалому перебуванні в несприятливих температурних умовах (висока чи низька температура повітря) може відбутися зрив адаптаційних механізмів терморегуляції, супроводжуваний порушенням теплового балансу організму і середовища. Це може призвести до перегрівання чи переохолодження або ще глибших патологічних порушень. У стані спокою в людини процес терморегуляції порушується, коли температура повітря перевищує +30–31 °С (при відносній вологості 80-90 %) або 40 °С (при відносній вологості 40-50 %).
Тривале перебування людини в умовах високих температур підвищує температуру тіла, збільшується частота серцевих скорочень, підвищується чи знижується артеріальний тиск, порушуються обмінні процеси, особливо водно- соляний, функціональний стан шлунково-кишкового тракту, знижується розумова і фізична працездатність. В умовах жаркого клімату меншою стає імунобіологічна реактивність організму, що призводить до зниження опірності до інфекцій. Наприклад, працездатність людини при температурі повітря +24 °С знижується на 15 % порівняно з її рівнем при комфортній температурі, а при температурі +28 °С – вже на 30 %.
Тривала дія відносно низьких температур повітря або короткочасна дія дуже низьких температур викликають значне порушення функціонального стану. Наприклад, переохолодження ніг може одночасно супроводжуватися і зниженням температури слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. У результаті постійного переохолодження знижується рівень неспецифічної імунобіологічної реактивності організму, зростає ризик виникнення застудних та інфекційних захворювань.
Фізичні вправи при низьких температурах викликають погіршення еластичної і скоротливої здатності м'язів та зв'язок, що є однією з причин травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату. Різке місцеве охолодження поверхневих тканин здатне викликати обмороження. Основні засоби профілактики переохолодження організму наступні: оптимальний режим праці й відпочинку, раціональні харчування й одяг; також зігріванню сприяють активні інтенсивні рухи.
У житлових приміщеннях залежно від кліматичних умов рекомендуються такі норми температури повітря при його нормальній вологості: для холодного клімату – +21 °С, для помірного і теплого – +18-19 °С, для жаркого – +17–18 °С. Різниця в температурі повітря по горизонталі (від стін з вікнами до протилежних стін) не повинна перевершувати 2 °С, а по вертикалі (від рівня підлоги до рівня голови) – 2,5 °С.
Для спортивних залів, розрахованих на 800 і більше глядачів, гігієнічна норма температури повітря повинна бути +18 °С у холодний період року при відносній вологості 40-45 % і не вище за +25 °С у теплий період року при відносній вологості 50-55 %. У спортивних залах на 800 і менше глядачів температура повітря повинна бути +18 °С у холодний період року і не більше як на 3 °С вище від розрахункової температури зовнішнього повітря в теплий період року. У спортивному залі без глядачів – +15 °С. Проте вона повинна диференціюватися в залежності від виду спортивної діяльності, "моторної" щільності уроків фізкультури, інтенсивності їх проведення і ступеня тренованості учнів. Так, для гімнастів-новачків оптимальна температура – +17 °С, а для добре тренованих спортсменів – +14–15 °С, у залах для спортивних ігор вона складає +14–16 °С, для боротьби – +16-18 °С, у закритих легкоатлетичних манежах – +15-17 °С. Для критих катків без місць для глядачів достатньо +14 °С, для стрілецьких галерей і вогняної зони критих тирів, а також стрілецьких галерей при відкритих тирах за наявності бійниць – +18 °С. У критих плавальних басейнах температура повітря наступна: в залі басейну (з місцями для глядачів чи без них) – на 1–2 °С вище від температури води у ванні; у залі для підготовчих занять – +18 °С, у вестибюлі (для тих, хто займається) -+20 °С. Температура повітря в допоміжних приміщеннях повинна бути наступною: в навчальних класах, методичних кабінетах – +18 °С, у роздягальнях і душових – +25 °С, у масажних – +22 °С, а в санітарних вузлах – +25 °С.
Температурні норми повітря для занять спортом на відкритому повітрі не встановлені, оскільки на тепловий обмін організму, окрім температури, впливають й інші метеорологічні фактори. Нормальна температура тіла підтримується за рахунок одягу, інтенсивності фізичних вправ. Оптимальною для занять спортом є температура +18–20 °С (за нормальної відносної вологості і швидкості руху повітря 1,5 м/с). Для ходьби на лижах гігієнічно оптимальна температура повітря – від –5 до –15 °С, а в тиху суху погоду вона може бути нижчою; для зимових тренувань бігунів на короткі дистанції – -22–25 °С за швидкості руху повітря не більше від 5 м/с, а марафонців – –18 °С.
Тренувальні заняття і змагання при температурі повітря вище за +30°С і нижче від -25 °С не рекомендуються. У випадку необхідності проведення занять потрібно суворо дотримуватися гігієнічних правил із попередження перегрівання і переохолодження (відмороження).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря“ на сторінці 1. Приємного читання.
