Білки – високомолекулярні азотисті сполуки, що складаються з амінокислот, вони є основною й обов'язковою частиною всіх організмів і займають провідне місце в обміні речовин між організмом і навколишнім середовищем.
Білки беруть участь в усіх життєво важливих процесах; входять до складу ядра, протоплазми, мембран клітин усіх органів і тканин; відповідно важлива функція білків – пластична. Білки – учасники процесу відтворення живої матерії. Білками є й скоротливі структури м'язів (актоміозин), опорні тканини організму (колаген кісток, хрящів, сухожиль), покривні тканини організму (шкіра, волосся, нігті); усі ферменти (каталітична активність). Більшість гормонів та їх похідні є білками, а отже, білки виконують регуляторну функцію. Захисна реакція організму також пов'язана з білками – це утворення антитіл при потраплянні в організм чужерідних тіл. Білки формують з антитоксинами малоактивні комплекси, які виводяться з організму, – тобто виконують і антитоксичну функцію. Зсідальна властивість крові пов'язана з участю білків плазми крові, що попереджають велику крововтрату. Деякі білки плазми крові і форменних елементів забезпечують перенесення поживних речовин, тобто виконують транспортну функцію. Білки їжі зумовлюють гальмівну і збуджувальну дії кори головного мозку.
Серед численних харчових речовин білкам належить найважливіша роль. При нестачі білків у харчуванні виникає ряд патологічних змін: сповільнюються зростання, набір маси і розвиток, порушується утворення гормонів, знижуються реактивність і стійкість організму до інфекцій та інтоксикацій. Різні білки мають різний відсотковий уміст окремих амінокислот, тому для покриття потреби в білку одного білка потрібно більше, іншого – менше. Біологічна цінність того чи іншого білка тим вища, чим ближчим його склад до складу білка даного організму.
Харчова цінність білків їжі залежить як від їх амінокислотного складу, так і від повноти їх утилізації в організмі – розщеплення ферментами травних соків. Такі білкові речовини, як волосся, шерсть, пір'я та ін., протеолітичними ферментами травного тракту людини не розщеплюються, а тому не можуть використовуватися в якості харчових продуктів. Відомі 22 амінокислоти, кожна з яких має особливе значення, але винятково цінні лізин, гістидін (дуже важливий для дітей), триптофан та ін. Деякі амінокислоти не можуть синтезувтися в організмі (валін, лейцин, ізолейцин, треонін, метіонін, фенілаланін, триптофан, лізин) і замінюватися іншими. Залежно від умісту замінних і незамінних амінокислот харчові білки поділяють на повноцінні, амінокислотний склад яких близький до амінокислотного складу білків людського тіла і містить достатню кількість усіх незамінних амінокислот, та на неповноцінні, в яких відсутні одна чи більше незамінних амінокислот. Повноцінні білки тваринного походження (білки курячого жовтка, м'яса, риби), а рослинного – квасолі, сої, картоплі, рису.
Важливим показником харчової цінності білків є їх здатність зазнавати гідролізу у шлунково-травному тракті. Перетравлюваність білків тваринного походження вища, ніж рослинного. У середньому білки їжі засвоюються на 92 %: тваринні – на 97 %, рослинні – на 83-85 %. Баластні речовини рослинних продуктів посилюють перистальтику кишечника, сприяючи швидшому виділенню з організму незасвоєних амінокислот. Окрім того, клітковина, що входить до складу клітинних оболонок, погіршує проникнення травних ферментів усередину клітин.
Засвоєння організмом харчових речовин, зокрема й білків, залежить від характеру і ступеня кулінарного приготування. Застосовуючи ті чи інші способи, можна підвищити або знизити засвоюваність харчових речовин. Надмірне теплове оброблення (наприклад, жарення) погіршує засвоєння білків унаслідок їх надмірної денатурації, утруднює проникнення ферментів через щільну кірочку, що створюється на поверхні продукту. Варені м'ясо або риба засвоюються краще, ніж жарені, оскільки їх сполучна тканина перетворюється в желеподібний стан, білки при цьому частково розчиняються у воді й легше розщеплюються протеолітичними ферментами. Подрібнені м'ясо, риба полегшують процес травлення. Тому страви з котлетної маси засвоюються краще, ніж шматком. Важливу роль у травленні відіграють приправи, що їх додають, готуючи страву.
Фізіолого-гігієнічні норми потреби в білках – норми, що виходять із мінімальної кількості білка, здатного підгримувати азотну рівновагу організму людини, тобто кількість азоту, введеного в організм із білками їжі, дорівнює кількості азоту, що виділяється з нього із сечею за добу.
Білки, на відміну від жирів і вуглеводів, не відкладаються в організмі про запас і повинні щоденно надходити з їжею в достатній кількості. Фізіологічна добова норма білка залежить від віку, статі і професійної діяльності. Для дорослої людини у звичайних умовах при легкій роботі потрібно за добу в середньому 1,3–1,4 г білка на 1 кг маси тіла, а при фізичній роботі – 1,5 г і більше, залежно від важкості праці. Наприклад, доросла людина в помірному кліматі повинна вживати щоденно при витраті енергії 2500 ккал (розумова і механізована фізична праця) не менш як 100 г білка, а у жаркому кліматі – 120 г. При витратах більшої енергії потрібно додавати 10 г білка на кожні 500 ккал. Так, при фізичній праці з витратою енергії 4000 ккал потрібно 130-150 г білка на добу. Уміст білка в денному раціоні дитини має бути вищим, ніж у дорослих (від 1,5 до 4,0 г на кг маси тіла), що пов'язано з бурхливим фізичним розвитком і статевим дозріванням.
У денному раціоні спортсменів кількість білка повинна складати 15-17 %, або 1,6-2,2 г на 1 кг маси тіла. На білки тваринного походження в добовому раціоні має припадати 40-50 % від загальної кількості вжитих білків, причому для спортсменів – 50-60, а для дітей – 60-80 %. Надмірне вживання білка шкідливе для організму, тому що затруднює процеси травлення й утворення аміаку в тканинах, токсичних продуктів – у кишечнику, підвищує навантаження на печінку і нирки.
Жири складаються з нейтрального жиру – тригліцеридів жирних кислот і жироподібних речовин (ліпоїдів). Ліпідам властиві різноманітні функції. Основна з них – утворення енергії. При окисленні 1 г жиру виділяється 9 ккал. При окисленні 100 г жиру виділяється 107 г ендогенної води, що має значення в екстремальних умовах із недостатнім надходженням води ззовні. Ліпіди виконують і структурно-пластичну функцію, оскільки входять до складу клітинних і позаклітинних мембран усіх тканин. Жири є розчинниками жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, К) і сприяють їх засвоєнню. Ліпіди входять до складу нервових клітин, забезпечують спрямованість потоку нервових імпульсів, формують ряд гормонів (статеві, кори наднирників), а також вітамін D. Ліпіди шкіри і внутрішніх органів захищають від механічного пошкодження, наприклад, нирок. В організмі людей і тварин ліпіди виконують захисну функцію, оберігаючи від переохолодження, перешкоджаючи віддачі тепла. Ліпіди сальних залоз шкіри надають їй еластичності, попереджаючи висихання. В організмі людини жир перебуває в двох видах: структурному (протоплазматичний) і резервному (у жирових депо). Важка фізична праця, деякі захворювання, недостатнє харчування сприяють зменшенню кількості запасного жиру. Надмірне харчування, гіподинамія, зниження фукції статевих залоз, щитоподібної залози призводить до збільшення кількості резервного жиру.
Жироподібні речовини. Найбільше значення серед них мають фосфоліпіди і стеарини (найбільш важливим є холестерин, що входить до складу клітин). У здорової людини приблизно 80 % потрібного холестерину синтезується печінкою і тільки 20 % надходить із їжею.
За походженням усі жири поділяють на повноцінні (тваринні – вершкове масло, сало, сметана, сир) і неповноцінні (рослинні – олії).
Рослинне масло обов'язково повинно бути в харчуванні спортсменів, у яких підвищений розпад вітаміну Е. Перетравлювання й засвоєння жирів в організмі людини відбувається в кишечнику за активною участю ферментів, синтезованих печінкою і підшлунковою залозами, а також стінками кишок.
Фізіолого-гігієнічні норми добового вживання жирів. Потреби в ліпідах залежать від віку, статі, рівня добових енерговитрат. При нормальній масі тіла кількість жирів повинна покривати близько 30 % від денного раціону, що відповідає 1,3-1,5 г на кг маси тіла. Особам з надлишковою масою ці норми зменшують удвічі, у спортсменів, які тренуються на витривалість, кількість жиру в період значних за обсягом тренувань збільшують до 35 % у відповідності до загального добового рівня калорійності. Для покриття енергетичних витрат організму і побудови його клітинних структур у денному раціоні дорослої людини потрібно 80-100 г жиру на добу. Цей показник змінюється залежно від кліматичних умов. У північних кліматичних зонах жири повинні забезпечувати 38-40 % від загальної енергетичної цінності раціону, у середніх – 33 %, у південних – 27-28 %.
Вуглеводи – найпоширеніший клас органічних сполук, що входять до складу всіх живих організмів. Вуглеводи та їх похідні служать структурним і пластичним матеріалом постачальника енергії та регулюють ряд біохімічних процесів. Середня величина теплоти при згорянні вуглеводів – 4,1 ккал/г. Різноманітна регуляторна функція вуглеводів. Відчуття солодкого, що сприймається рецепторами язика, тонізує центральну нервову систему. Деякі вуглеводи та їх похідні біологічно активні й виконують в організмі спеціальні функції. Наприклад, гепарин попереджає зсідання крові в судинах. Важлива роль вуглеводів та їх похідних у захисних реакціях організму, особливо тих, що тривають у печінці.
За ВООЗ, вуглеводи поділяють на засвоювані організмом людини і незасвоювані (баластні – харчові волокна, що відіграють важливу роль у підтримці нормальної регуляції травлення). Джерелом вуглеводів у харчуванні служать рослинні продукти, у них вуглеводи складають 80-90 % від сухої маси. Основним вуглеводом у харчуванні людини є крохмаль (хліб, крупи, картопля).
Фізіолого-гігієнічні норми вживання вуглеводів. Доросла людина при фізичній роботі середньої важкості повинна отримувати на добу 400–500 г засвоюваних вуглеводів, у тому числі крохмалю – 350-400 г, моно- і дисахаридів – 50-100 г (їх прийом потрібно розділити на 3-4 прийоми по 25-25 г за один раз), харчових баластних речовин (целюлоза, пектинові речовини) – 25 г. При важкій роботі ця норма – 600 г; в осіб, зайнятих переважно розумовою роботою, – 300-400 г. У жінок 18-59 років потреба у вуглеводах приблизно на 15 % нижча, ніж у чоловіків (у 75-річному віці різниця зникає). Вуглеводи повинні покривати 50–55 % потреб організму в енергії. На 1 кг маси тіла потрібно 5–8 г вуглеводів, тобто в 4–5 разів більше, ніж білка або жиру. Для спортсменів добова норма вживання вуглеводів збільшується до 700 г на добу і більше.
Надмірне споживання цукру сприяє розвитку карієсу зубів, порушенню нормального співвідношення збуджувальних і гальмівних процесів у нервовій системі дітей, що проявляється в їх неврівноваженій поведінці. Надмірна кількість цукру підгримує запальні процеси, сприяє алергізацїї організму, викривляє нормальні захисні реакції, наприклад, на холод: замість розширення судин, для забезпечення зігрівання шкіри, відбувається їх звуження, а отже, – охолодження.
Рекомендована норма вуглеводів повинна зменшуватися при деяких захворюваннях, особливо при цукровому діабеті, ожирінні, алергіях, запальних процесах. У сучасних умовах норми вуглеводів для осіб, які не займаються фізичною працею, і в похилому віці повинні бути значно зменшені.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фізіологічна роль і гігієнічне значення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин у харчуванні людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
