Санаторно-курортне оздоровлення і профілактика хвороб

Гігієна фізичного виховання і спорту

Курортами називаються певні території з природними лікувальними засобами (мінеральними джерелами, сприятливим кліматом, лікувальними грязями тощо), де є спеціальні установи (санаторії) і споруди для лікування й відпочинку хворих (наприклад, пляжі, бювети, парки). Курорти відрізняються від рекреаційних зон тим, що в своєму складі, окрім природних лікувально-оздоровчих ресурсів, мають систему технічних і медико-організаційних ресурсів і тому можуть надавати допомогу хворим різного профілю. У свою чергу, рекреаційні зони мають лише природні оздоровчі ресурси і розраховані на оздоровлення здорових людей і профілактики в них хронічних захворювань. Кліматопрофілактика – використання кліматичних факторів (сонця, повітряного і водного середовищ, погодно-кліматичних умов) з метою підвищення загальної витривалості організму і попередження виникнення різних захворювань. Застосування кліматичних факторів з лікувальною метою називають кліматотерапією. Визначення найефективнішого для здоров'я курорту з'ясовують після обстеження в лікаря.

За природно-лікувальними чинниками курорти поділяться на

• кліматичні – мають у своєму розпорядженні лікувальне повітря (аеротерапія: високогірна, лісова, степова, пустельна тощо), сонце (геліотерапія) і море/океан (таласотерапія);

• бальнеологічні – мають на своїй території лікувальні води для зовнішнього і внутрішнього використання (гідротерапія), лікувальні грязі (пелоїдотерапія) і лікувальну нафту (озокеритотерапія, нафталанотерапія);

• зі спеціальними чинниками – наприклад, лікування кумисом.

Медико-кліматична оцінка тих чи інших курортів ґрунтована на визначенні їх можливостей реабілітації й рекреаційній діяльності в різні сезони, виходячи з впливу відповідних погодних умов на організм здорової та хворої людини.

Основні види клімато-рекреаційної діяльності на курортах:

• аеротерапія (дихання морським, степовим, лісовим повітрям; повітряні ванни, сон на відкритих верандах тощо);

• таласотерапія (морські купання, ігри на воді тощо);

• геліотерапія (загальні сонячні опромінення і спеціальні їх види);

• кінезотерапія (ходьба і біг у воді, ігри на березі моря і на воді, плавання, гребля і под.).

Зазвичай зазначені види рекреаційної діяльності на курортах поєднуються. Наприклад, під час перебування на пляжі мають місце аеро-геліо-таласо-кінезодії. Прогулянки берегом моря – аеро-кінезо, або аеро-геліо-кінезодії тощо.

Слід пам'ятати, що сухе і гаряче повітря не тільки подразнює слизові оболонки дихальних шляхів і очей, але й сильно висушує шкіру. Усе це послаблює тепловіддачу і сприяє перегріванню. Збільшення швидкості вітру при низькій вологості ще більше висушує шкіру й порушує терморегуляцію. Сухий холодний вітер також призводить до дегідратації шкіри.

Водночас переміщення повітря, його температура мають важливе значення для оздоровлення людини. Наприклад, тепле повітря (+24–30 °С) при штилі діє розслаблююче, а при вітрі – підвищує тонус організму. Степовий і гірський вітер та морський бриз у дні з помірними температурою і вологістю не тільки освіжають, але й мають тонізувальну дію. Ці властивості повітряного середовища повинні використовуватися при загартовуванні й аеротерапії. Проте при ослабленні захисних сил організму (зниженні імунітету) вітер, а особливо протяг, сприяють виникненню застудних захворювань.

Оздоровче (профілактичне) вдихання морського повітря (особливо восени й весною) пов'язують з його складом – наявністю іонів солей (містяться в морській воді), рослинних біорегуляторів (виділяються водоростями і прибережною рослинністю), легких від'ємних аероіонів (утворюються у великій кількості при хвилюванні моря), а також його чистотою в порівнянні з повітрям міст. Має місце й негативна дія морського повітря на здоров'я внаслідок його вологості. Сире повітря в холодну погоду сильніше, ніж сухе, охолоджує тіло і дихальні шляхи, а в теплу погоду створює відчуття духоти. Активна рекреація особливо показана мешканцям великих промислових міст, які страждають від несприятливих екологічних умов, а також спортсменам після закінчення циклів міжнародних змагань.

Особливо ефективний відпочинок у лісових масивах, паркових зонах, на березі річок, озер, ставків із застосуванням фізичних навантажень, ігор, купання і приймання сонячних і повітряних ванн.

Складовими частинами кліматотерапії є природна оксигенотерапія, аероіонотерапія, аерозольтерапія, геліотерапія.

У геліотерапії використовують світло сонця (діапазон хвиль – 290-3000 нм), яке стимулює діяльність нервової й ендокринної систем, підвищує імунологічну реактивність, посилює регенерацію тканин тощо. Інтенсивність дії сонячного проміння залежить від висоти сонця і прозорості повітря, яка, у свою чергу, визначається кількістю частин води і пилу в повітрі. Водяна пара поглинає інфрачервоні промені, тим- часом як частинки пилу і дим затримують переважно ультрафіолетове випромінювання.

Реакція організму на геліотерапію є результатом одночасного впливу інфрачервоних, видимих та ультрафіолетових променів. Енергія інфрачервоного проміння в залежності від довжини хвилі поглинається тканинами і проникає на глибину від 30 до 40 мм, тоді як ультрафіолетові промені не проникають глибше за 0,5–1 мм. Інфрачервоні промені мають переважно тепловий ефект і в меншій мірі – фотохімічний, пов'язаний з поглинанням їх білками шкіри й активацією ферментних процесів. Ультрафіолетове проміння зумовлює створення особливих хімічних речовин, що сприяють відновленню структури нуклеїнових кислот: вітаміноутворювальна дія геліотерапії пов'язана з перетворенням у шкірі провітаміну D і вітаміну D3.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Санаторно-курортне оздоровлення і профілактика хвороб“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Методи вивчення навколишнього середовища і його вплив на здоров'я населення

  • Гігієна фізичного виховання та спорту

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 1

  • Лекція 2. ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

  • Особливості сучасної динаміки показників стану здоров'я школярів

  • Гігієнічні принципи на заняттях оздоровчим фізичним вихованням

  • Лекція 3. ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря

  • Забруднення повітря

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3

  • Лекція 4. ГІГІЄНА ВОДИ

  • Органолептичні особливості води

  • Епідеміологічне значення води

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4

  • Лекція 5. ГІГІЄНА ҐРУНТУ

  • Гігієнічне значення складу і властивостей ґрунту

  • Самоочищення ґрунту

  • Гігієнічна аргументація вибору ґрунтів для спортивних споруд

  • Лекція 6. ОСОБИСТА ГІГІЄНА СПОРТСМЕНА І ФІЗКУЛЬТУРНИКА

  • Гігієна тіла

  • Гігієна чоловіків

  • Гігієна жінок

  • Водні процедури

  • Гігієнічний (оздоровчий) масаж

  • Лекція 7. ГІГІЄНА ЗАГАРТОВУВАННЯ. РЕКРЕАЦІЯ ТА АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ

  • Гігієнічні правила загартовування

  • Гігієнічні норми загартовування повітрям

  • Загартовування сонячним промінням

  • Санаторно-курортне оздоровлення і профілактика хвороб
  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 7

  • Лекція 8. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

  • Фізіологічна роль і гігієнічне значення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин у харчуванні людини

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 8

  • Лекція 9. ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ

  • Загальні гігієнічні вимоги до режиму харчування

  • Особливості харчування спортсменів

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 9

  • Лекція 10. ГІГІЄНІЧНІ НОРМУВАННЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗКУЛЬТУРОЮ

  • Гігієнічні нормування рухової активності школярів

  • Формування рухової активності школярів

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування навантажень на одному занятті

  • Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб старшого і похилого віку

  • Лекція 11. ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПОРТИВНИХ ТРЕНУВАНЬ

  • Гігієнічні вимоги до планування тренувань і змагань

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту

  • Гігієнічне нормування тренувальних занять

  • Гігієнічне забезпечення під час підготовки спортсмена до умов високих температури і вологості повітря

  • Гігієнічне забезпечення при підготовці спортсмена до гірських умов

  • Лекція 12. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО СПОРТИВНОГО ОДЯГУ І ВЗУТТЯ, СПОРТИВНОГО ІНВЕНТАРЮ, ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО КОЛЬОРОВОГО ОФОРМЛЕННЯ СПОРТИВНИХ ОБ'ЄКТІВ

  • Гігієнічні вимоги до спортивного одягу

  • Гігієнічні вимоги до спортивного взуття

  • Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, обладнання і покриття підлог спортивних споруд

  • Лекція 13. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ, БУДІВНИЦТВА Й ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРТИВНИХ СПОРУД

  • Основні гігієнічні вимоги до розміщення, орієнтації та планування спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до освітлення спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до відкритих водойм

  • Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд