Рис. 3.2. Прилади для вимірювання атмосферного тиску: а – ртутний чашковий барометр і його шкапа з ноніусом: 1 – чашка із ртуттю; 2 – термометр; 3 – гвинт; 4 – основна шкала; 5 – ноніус; 6 – ртутний стовпчик; б – схеми ртутних сифонних барометрів різних модифікацій; в – барограф: 1 – металевий анероїд; 2 – стрілка; 3 – циліндр із паперовою стрічкою; 4 – годинниковий механізм
Барометр-анероїд – прилад, де основною частиною є металевий резервуар із пружинними гофрованими поверхнями, з якого випомпувано повітря. Атмосферний тиск урівноважується пружними силами гофрованих поверхонь резервуара. При зміні тиску змінюються об'єм і форма резервуара, що за допомогою пружини передається стрілці, яка рухається по циферблату і вказує на відповідну поділку.
Барограф призначений для запису коливання атмосферного тиску на паперовій стрічці, розграфленій по горизонталі на години доби (дні, тижні), а по вертикалі – на поділки атмосферного тиску в міліметрах ртутного стовпчика або гектопаскалях (рис. 3.2, в). Універсальний прилад, яким визначаються тиск, температура і вологість повітря, зображено на рис. 3.3.
Методи визначення швидкості руху і напрямку повітряних потоків. У гігієнічній практиці рух повітря характеризується напрямом повітряних потоків і швидкістю їх руху. Напрям повітряних потоків визначається стороною світу, звідки дме вітер, або румбом. Розрізняють 8 румбів – чотири основні і чотири проміжні, позначувані абревіатурами від найменувань сторін світу: Пн – північ, Пд – південь, Сх – схід, Зх – захід; проміжні: Пн-Сх – північ-схід, Пн-Зх – північ-захід, Пд-Сх – південь-схід, Пн-Зх – південь-захід.
Рис. 3.3. Барометр-термометр-гігрометр TF А-20300632
Напрям повітряних течій в атмосферному повітрі визначається за допомогою флюгера – металевої пластинки (лопать), що обертається на вертикальній осі за напрямом вітру.
Повторюваність вітрів, зображена графічно за румбами, називають розою вітрів. Її будують відкладенням у певному масштабі від центру на лініях румбів відрізків, що відповідають числу (повторюваності) вітрів у даному напрямі за період спостережень. Крайні точки відрізків з'єднують прямими лініями. Штиль (відсутність вітру) зображається колом у центрі рози вітрів, радіус якого дорівнює числу штилів. Роза вітрів може бути складена за місячним, річним і сезонними даними (рис. 3.4).
Рис. 3.4. Роза вітрів
У гігієнічній практиці для визначення величини швидкостей руху атмосферного повітря і повітря у вентиляційних отворах використовують анемометри.
Чашковий анемометр (рис. 3.5, а) складається з чотирьох порожнистих металевих півкуль (чашок), які під тиском струменя повітря обертаються навколо вертикальної осі. Нижній кінець осі за допомогою зубчастої передачі сполучений з лічильним механізмом у вигляді великого циферблата зі стрілкою і поділками від 0 до 100 умовних одиниць та декількох малих циферблатів зі стрілками, що відповідають сотням, тисячам, десяткам тисяч умовних одиниць. Результат отримують шляхом додавання показників на окремих циферблатах. Збоку від циферблата на корпусі є кнопка, за допомогою якої вмикається або вимикається лічильник обертів стрілок. За допомогою чашкового анемометра вимірюють швидкість руху атмосферного повітря в межах 1–50 м/с. Перед визначенням записують вихідні покази лічильника і розташовують анемометр у досліджуваному місці так, щоб чашки були спрямовані перпендикулярно до потоку повітря. Не вмикаючи лічильник, упродовж 1–2 хв дають змогу чашкам вільно обертатися, після чого одночасно вмикають лічильник і секундомір. За 3–5 хв лічильник вимикають, записують його нові покази й розраховують швидкість обертання чашок за формулою:
де А – кількість поділок шкали за секунду; – покази приладу до і після вимірювання; t – термін вимірювання в секундах. За значенням А в графіку, що додається до анемометра, знаходять швидкість руху повітря (м/с).
Крильчастий анемометр (рис. 3.5, б) побудований подібно до чашкового, але його сприймальною частиною є легкі алюмінієві крила, закріплені на осі. Прилад чутливіший від попереднього й застосовується для вимірювання швидкості руху повітря у вентиляційних отворах у межах 0,5–15 м/с. Методика вимірювання швидкості руху повітря така сама, як і чашкового анемометра.
Швидкість руху повітря в приміщеннях у межах до 1,5–2 м/с визначають за допомогою кататермометров – спиртових термометрів із циліндричним або кулястим резервуаром і розширеним зверху капіляром, а також за допомогою електротермометра.
Рис. 3.5. Анемометри: чашковий МС-13 (а); крильчастий із циферблатним реєстратором результатів дослідження АСО-3 (б); крильчастий із дисплейним реєстратором результатів дослідження " La Crosse" WS9500 (в)
За Будівельними нормами і правилами П-33-75 "Опалення, вентиляція і кондиціювання повітря", оптимальна швидкість руху повітря в житлових і громадських приміщеннях у холодний і перехідні сезони повинна становити 0,1-0,15 м/с, у теплий сезон – не більше від 0,25 м/с. Допускається збільшення швидкості руху повітря в житлових і громадських приміщеннях упродовж року до 0,3 м/с – у холодний і прохолодний сезони і до 0,5 м/с – у теплу пору року.
Методи визначення хімічного складу повітря. Для кількісного визначення газо- і пароподібних домішок у повітрі застосовуються різноманіті хімічні (їх існує декілька) та фізико-хімічні методи. Відбір проб атмосферного повітря і повітря приміщень залежить від агрегатного стану речовини- забруднювача, необхідної для подальшого аналізу кількості повітря й особливостей аналізу. Найпоширенішим у гігієнічній практиці є аспіраційний метод, придатний для відбору проб повітря, що містять речовини в твердому (пил), рідкому (пара) і газоподібному (газ) агрегативних станах, і застосовуваний у випадках, коли речовина, яку визначають, міститься в повітрі в малих кількостях і для її виявлення потрібний великий об'єм повітря. Аналіз домішок у пробах повітря, відібраних на рідкі поглинальні середовища, ґрунтується на титрометричному, нефелометричному, калориметричному, фотометричному, кондуктометричному, іонометричному, pH-метричному та інших методах визначення сполуки, утвореної в поглиначі під час відбору проби внаслідок хімічної взаємодії домішки, яка міститься в досліджуваному повітрі, з розчиненим селективим реактивом поглинального середовища. Кількість сполуки, утвореної внаслідок реакції, еквівалентна кількості домішки у пропущеному через поглинач об'ємі повітря. Концентрацію домішок у повітрі (мг/м3) виявляють за формулою:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3“ на сторінці 3. Приємного читання.
