МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3

Гігієна фізичного виховання і спорту

Рис. 3.2. Прилади для вимірювання атмосферного тиску: а – ртутний чашковий барометр і його шкапа з ноніусом: 1 – чашка із ртуттю; 2 – термометр; 3 – гвинт; 4 – основна шкала; 5 – ноніус; 6 – ртутний стовпчик; б – схеми ртутних сифонних барометрів різних модифікацій; в – барограф: 1 – металевий анероїд; 2 – стрілка; 3 – циліндр із паперовою стрічкою; 4 – годинниковий механізм

Барометр-анероїд – прилад, де основною частиною є металевий резервуар із пружинними гофрованими поверхнями, з якого випомпувано повітря. Атмосферний тиск урівноважується пружними силами гофрованих поверхонь резервуара. При зміні тиску змінюються об'єм і форма резервуара, що за допомогою пружини передається стрілці, яка рухається по циферблату і вказує на відповідну поділку.

Барограф призначений для запису коливання атмосферного тиску на паперовій стрічці, розграфленій по горизонталі на години доби (дні, тижні), а по вертикалі – на поділки атмосферного тиску в міліметрах ртутного стовпчика або гектопаскалях (рис. 3.2, в). Універсальний прилад, яким визначаються тиск, температура і вологість повітря, зображено на рис. 3.3.

Методи визначення швидкості руху і напрямку повітряних потоків. У гігієнічній практиці рух повітря характеризується напрямом повітряних потоків і швидкістю їх руху. Напрям повітряних потоків визначається стороною світу, звідки дме вітер, або румбом. Розрізняють 8 румбів – чотири основні і чотири проміжні, позначувані абревіатурами від найменувань сторін світу: Пн – північ, Пд – південь, Сх – схід, Зх – захід; проміжні: Пн-Сх – північ-схід, Пн-Зх – північ-захід, Пд-Сх – південь-схід, Пн-Зх – південь-захід.

Барометр-термометр-гігрометр TF А-20300632

Рис. 3.3. Барометр-термометр-гігрометр TF А-20300632

Напрям повітряних течій в атмосферному повітрі визначається за допомогою флюгера – металевої пластинки (лопать), що обертається на вертикальній осі за напрямом вітру.

Повторюваність вітрів, зображена графічно за румбами, називають розою вітрів. Її будують відкладенням у певному масштабі від центру на лініях румбів відрізків, що відповідають числу (повторюваності) вітрів у даному напрямі за період спостережень. Крайні точки відрізків з'єднують прямими лініями. Штиль (відсутність вітру) зображається колом у центрі рози вітрів, радіус якого дорівнює числу штилів. Роза вітрів може бути складена за місячним, річним і сезонними даними (рис. 3.4).

Роза вітрів

Рис. 3.4. Роза вітрів

У гігієнічній практиці для визначення величини швидкостей руху атмосферного повітря і повітря у вентиляційних отворах використовують анемометри.

Чашковий анемометр (рис. 3.5, а) складається з чотирьох порожнистих металевих півкуль (чашок), які під тиском струменя повітря обертаються навколо вертикальної осі. Нижній кінець осі за допомогою зубчастої передачі сполучений з лічильним механізмом у вигляді великого циферблата зі стрілкою і поділками від 0 до 100 умовних одиниць та декількох малих циферблатів зі стрілками, що відповідають сотням, тисячам, десяткам тисяч умовних одиниць. Результат отримують шляхом додавання показників на окремих циферблатах. Збоку від циферблата на корпусі є кнопка, за допомогою якої вмикається або вимикається лічильник обертів стрілок. За допомогою чашкового анемометра вимірюють швидкість руху атмосферного повітря в межах 1–50 м/с. Перед визначенням записують вихідні покази лічильника і розташовують анемометр у досліджуваному місці так, щоб чашки були спрямовані перпендикулярно до потоку повітря. Не вмикаючи лічильник, упродовж 1–2 хв дають змогу чашкам вільно обертатися, після чого одночасно вмикають лічильник і секундомір. За 3–5 хв лічильник вимикають, записують його нові покази й розраховують швидкість обертання чашок за формулою:

де А – кількість поділок шкали за секунду; – покази приладу до і після вимірювання; t – термін вимірювання в секундах. За значенням А в графіку, що додається до анемометра, знаходять швидкість руху повітря (м/с).

Крильчастий анемометр (рис. 3.5, б) побудований подібно до чашкового, але його сприймальною частиною є легкі алюмінієві крила, закріплені на осі. Прилад чутливіший від попереднього й застосовується для вимірювання швидкості руху повітря у вентиляційних отворах у межах 0,5–15 м/с. Методика вимірювання швидкості руху повітря така сама, як і чашкового анемометра.

Швидкість руху повітря в приміщеннях у межах до 1,5–2 м/с визначають за допомогою кататермометров – спиртових термометрів із циліндричним або кулястим резервуаром і розширеним зверху капіляром, а також за допомогою електротермометра.

Анемометри: чашковий МС-13 (а); крильчастий із циферблатним реєстратором результатів дослідження АСО-3 (б); крильчастий із дисплейним реєстратором результатів дослідження

Рис. 3.5. Анемометри: чашковий МС-13 (а); крильчастий із циферблатним реєстратором результатів дослідження АСО-3 (б); крильчастий із дисплейним реєстратором результатів дослідження " La Crosse" WS9500 (в)

За Будівельними нормами і правилами П-33-75 "Опалення, вентиляція і кондиціювання повітря", оптимальна швидкість руху повітря в житлових і громадських приміщеннях у холодний і перехідні сезони повинна становити 0,1-0,15 м/с, у теплий сезон – не більше від 0,25 м/с. Допускається збільшення швидкості руху повітря в житлових і громадських приміщеннях упродовж року до 0,3 м/с – у холодний і прохолодний сезони і до 0,5 м/с – у теплу пору року.

Методи визначення хімічного складу повітря. Для кількісного визначення газо- і пароподібних домішок у повітрі застосовуються різноманіті хімічні (їх існує декілька) та фізико-хімічні методи. Відбір проб атмосферного повітря і повітря приміщень залежить від агрегатного стану речовини- забруднювача, необхідної для подальшого аналізу кількості повітря й особливостей аналізу. Найпоширенішим у гігієнічній практиці є аспіраційний метод, придатний для відбору проб повітря, що містять речовини в твердому (пил), рідкому (пара) і газоподібному (газ) агрегативних станах, і застосовуваний у випадках, коли речовина, яку визначають, міститься в повітрі в малих кількостях і для її виявлення потрібний великий об'єм повітря. Аналіз домішок у пробах повітря, відібраних на рідкі поглинальні середовища, ґрунтується на титрометричному, нефелометричному, калориметричному, фотометричному, кондуктометричному, іонометричному, pH-метричному та інших методах визначення сполуки, утвореної в поглиначі під час відбору проби внаслідок хімічної взаємодії домішки, яка міститься в досліджуваному повітрі, з розчиненим селективим реактивом поглинального середовища. Кількість сполуки, утвореної внаслідок реакції, еквівалентна кількості домішки у пропущеному через поглинач об'ємі повітря. Концентрацію домішок у повітрі (мг/м3) виявляють за формулою:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Методи вивчення навколишнього середовища і його вплив на здоров'я населення

  • Гігієна фізичного виховання та спорту

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 1

  • Лекція 2. ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

  • Особливості сучасної динаміки показників стану здоров'я школярів

  • Гігієнічні принципи на заняттях оздоровчим фізичним вихованням

  • Лекція 3. ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря

  • Забруднення повітря

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3
  • Лекція 4. ГІГІЄНА ВОДИ

  • Органолептичні особливості води

  • Епідеміологічне значення води

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4

  • Лекція 5. ГІГІЄНА ҐРУНТУ

  • Гігієнічне значення складу і властивостей ґрунту

  • Самоочищення ґрунту

  • Гігієнічна аргументація вибору ґрунтів для спортивних споруд

  • Лекція 6. ОСОБИСТА ГІГІЄНА СПОРТСМЕНА І ФІЗКУЛЬТУРНИКА

  • Гігієна тіла

  • Гігієна чоловіків

  • Гігієна жінок

  • Водні процедури

  • Гігієнічний (оздоровчий) масаж

  • Лекція 7. ГІГІЄНА ЗАГАРТОВУВАННЯ. РЕКРЕАЦІЯ ТА АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ

  • Гігієнічні правила загартовування

  • Гігієнічні норми загартовування повітрям

  • Загартовування сонячним промінням

  • Санаторно-курортне оздоровлення і профілактика хвороб

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 7

  • Лекція 8. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

  • Фізіологічна роль і гігієнічне значення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин у харчуванні людини

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 8

  • Лекція 9. ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ

  • Загальні гігієнічні вимоги до режиму харчування

  • Особливості харчування спортсменів

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 9

  • Лекція 10. ГІГІЄНІЧНІ НОРМУВАННЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗКУЛЬТУРОЮ

  • Гігієнічні нормування рухової активності школярів

  • Формування рухової активності школярів

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування навантажень на одному занятті

  • Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб старшого і похилого віку

  • Лекція 11. ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПОРТИВНИХ ТРЕНУВАНЬ

  • Гігієнічні вимоги до планування тренувань і змагань

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту

  • Гігієнічне нормування тренувальних занять

  • Гігієнічне забезпечення під час підготовки спортсмена до умов високих температури і вологості повітря

  • Гігієнічне забезпечення при підготовці спортсмена до гірських умов

  • Лекція 12. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО СПОРТИВНОГО ОДЯГУ І ВЗУТТЯ, СПОРТИВНОГО ІНВЕНТАРЮ, ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО КОЛЬОРОВОГО ОФОРМЛЕННЯ СПОРТИВНИХ ОБ'ЄКТІВ

  • Гігієнічні вимоги до спортивного одягу

  • Гігієнічні вимоги до спортивного взуття

  • Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, обладнання і покриття підлог спортивних споруд

  • Лекція 13. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ, БУДІВНИЦТВА Й ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРТИВНИХ СПОРУД

  • Основні гігієнічні вимоги до розміщення, орієнтації та планування спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до освітлення спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до відкритих водойм

  • Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд