і нормування навантажень на одному тренуванні
Кожне тренування повинно складатися з трьох частин: підготовчої (розминки), основної й заключної.
Розминкою досягається поступова підготовка організму спортсмена до очікуваного інтенсивного фізичного навантаження. У підготовчій частині спортивних тренувань виділяють три розділи:
• підготовка суглобів гімнастичними вправами помірної інтенсивності з поступово збільшуваною амплітудою протягом 4-5 хв (кожна динамічна вправа повторюється 10-12 разів, статична – 2-3 рази по 4-6 с), у процесі яких у порожнину суглоба виділяється синовіальна рідина, що запобігає травматизації суглобового хряща під час інтенсивної фізичної роботи;
• аеробна підготовка досягається бігом помірної інтенсивності при ЧСС 130-150 уд/хв протягом 5-10 хв, що дозволяє підготувати серцевий м'яз, скелетну мускулатуру, судинну, дихальну, нейроендокринну системи і тканинне дихання до інтенсивних навантажень шляхом покращення центральної й периферичної гемодинаміки, збільшення ударного і хвилинного об'ємів серця, ЧСС, числа активних капілярів, посилення функції м'язового "периферичного насоса", підвищення обмінних процесів у тканинах, зміни співвідношення робочих альвеол і кровотоку в легенях;
• спеціальна підготовка нервово-м'язового апарату (м'язи розігріті приблизно до 38 °С – оптимальної для м'язової діяльності температури) тривалістю 5–7 хв дозволяє виконувати спеціальні навантаження, заплановані на конкретне тренування.
Загалом підготовча частина тренування повинна займати 15-20 хв.
Основна частина спортивних тренувань будується у відповідності зі специфікою виду спорту і спортивними завданнями. Загальні гігієнічні вимоги до змісту і нормування навантажень в основній частині тренувань полягають у тому, що вони не повинні викликати перевтому організму і його систем та органів (локальна перевтома). За величиною тренувальної дії на спортсмена (рівнем прояву фізіологічних реакцій) виділяють три види тренувань:
• тренування з малим тренувальним навантаженням, що дає відновний ефект;
• тренування з середнім тренувальним навантаженням, дає підтримувальний ефект;
• тренування з великим тренувальним навантаженням, має розвивальну дію.
Величини навантажень залежать від виду спорту, кваліфікації і стану спортсмена. Критеріями адекватності навантажень служать відчуття спортсмена, зовнішні ознаки втоми, показники спеціальних тестів.
Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування навантажень у тренувальному циклі. Структура мікро-, мезо- і макроциклів, нормування навантажень у них у великому спорті плануються відповідно до вирішуваних завдань, календаря і місця змагань. Задача гігієнічного забезпечення тренувального циклу – контроль і за потреби корекція тренувальних і змагальних програм, щоб не утруднювати виконання основного завдання – досягти максимально можливого ефекту у збереженні і зміцненні здоров'я спортсмена.
Структура тренувальних навантажень протягом дня. Основне тренування повинно проводитися один раз на день, краще – в першій половині дня, але в деяких випадках можливе і ввечері. Друге тренування, а в окремих випадках і третє (крім основного), може бути іншої або тієї самої спрямованості, але значно меншим за обсягом чи з іншими завданнями (загальна фізична, технічна підготовка, заняття іншими видами спорту). Наприклад, перше тренування до сніданку – загальна фізична підготовка; друге (основне) – після сніданку (розвиток спеціальної витривалості); третє – після обіду і відпочинку (технічне чи ігрове).
Загальнофізична підготовка на першому тренуванні (протягом 50-60 хв) є одночасно й ранковою гімнастикою і включає навантаження різної спрямованості (на розвиток сили, силової витривалості, швидкісно-силових якостей, загальної витривалості) у відносно невеликому обсязі, не викликає значну втому.
Друге тренування (основне) має переважно односпрямований характер (на розвиток однієї рухової якості) із навантаженнями великого (розвивального) або середнього (підтримувального) обсягу.
Третє тренування (у другій половині дня) проводиться на тлі неповного відновлення, ступінь якого залежить від обсягу основного навантаження. Якщо останнє було важким, то третє тренування доцільно реалізувати як відновне, ігрове (теніс, бадмінтон, волейбол, плавання). Якщо навантаження на основному тренуванні було середнє, то в третьому воно може бути між малим і середнім, але іншої спрямованості, ніж основне. Сумарний обсяг односпрямованої тренувальної дії протягом дня не повинен суттєво (більш як на 10 %) перевищувати розвивальних (великий) обсяг одного тренування.
Структура тренувальних навантажень у тижневому циклі залежить від основних поставлених завдань. Численні варіанти мікроциклів за дією на організм можна звести до трьох: із великим навантаженням (розвивальний), із середнім (підтримувальний) і малим (відновний).
Для профілактики перенапруги особливе значення мають структура і нормування навантажень у розвивальному мікроциклі, а найоптимальнішим є 7-денний мікроцикл. У спорті розвивальний мікроцикл має односпрямований характер – усі великі тренування покликані розвивати одну рухову якість. Найчастіше використовуються два варіанти розвивальних мікроциклів: із двома (двопікові) чи трьома (трипікові) великими тренуваннями з інтервалами в один-два дні. У середині мікроциклу виділяється один день для тренувань відновного характеру (активний відпочинок). У підготовчому періоді мезоциклу є один чи два розвивальні мікроцикли: підтримувальний і відновний. Наприклад: розвивальний (мікроцикл), підтримувальний, розвивальний, відновний; підтримувальний, розвивальний, відновний, розвивальний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічні вимоги до структури, змісту“ на сторінці 1. Приємного читання.
