Гігієнічні нормування рухової активності школярів

Гігієна фізичного виховання і спорту

Основним організаційно-методичним принципом здійснення фізичного виховання є диференційоване застосування різних засобів фізичної культури з урахуванням вікових і статевих особливостей, стану здоров'я, ступеня фізичного розвитку і рівня фізичної підготовки. У відповідності до них школярів поділяють на три медичні групи: основну (без відхилень або з незначними відхиленнями в стані здоров'я при достатньому фізичному розвитку – займаються за навчальною програмою фізичного виховання в повному обсязі), підготовчу (мають незначні відхилення в стані здоров'я або відстають за фізичним розвитком – займаються за навчальною програмою фізичного виховання з умовою поступовішого засвоєння навичок і вмінь, не допускаються до спортивних тренувань і змагань) і спеціальну (відхилення в стані здоров'я постійного чи тимчасового характеру, які вимагають обмеження фізичних навантажень, – займаються за спеціальною програмою).

Руховою активністю називають суму рухів, виконувану людиною в процесі життєдіяльності. Рухова активність дітей і підлітків умовно поділяється на три частини:

• яка триває у процесі фізичного виховання;

• що відбувається у процесі навчання, громадсько корисної і трудової діяльності;

• спонтанна фізична активність у вільний час.

Зазначені складові, доповнюючи одна одну, забезпечують певний рівень добової рухової активності школярів різних віково-статевих груп.

Вплив рухової активності на здоров'я школярів. У сучасній початковій школі розумова діяльність відноситься до найважчих у дітей, чиї клітини кори головного мозку мають ще відносно низькі функціональні можливості, а тому великі навантаження можуть викликати їх виснаження. Навчання вимагає тривалого збереження вимушеної робочої пози, що створює значне навантаження на опорно-руховий апарат і м'язову систему дітей. Помічено, що між добовою руховою активністю і здоров'ям школярів існує тісний взаємозв'язок.

Дефіцит рухів, або гіпокінезія, викликає численні морфологічні й функціональні зміни в організмі. Комплекс цих змін відноситься до передпатологічних і патологічних станів. Провідним механізмом гіпокінезії служать порушення режимів саморегуляції фізіологічних функцій, зниження функціональних можливостей організму, порушення діяльності опорно- рухового апарату, вегетативних функцій. Обмеження кількості й обсягів рухів, зумовлене способом життя та особливостями професійної діяльності, також відносять до гіпокінезії.

Основні причини гіпокінезії у школярів:

• обмеження рухової активності, пов'язані з режимом навчання і перевантаженістю навчальної програми;

• відсутність систематичних і достатніх занять фізичними вправами;

• хронічні захворювання і дефіцит розвитку, що обмежують рухову активність.

Однією з причин надмірної рухової активності, або гіперкінезії, є рання спортивна спеціалізація дітей. Гіперкінезів характеризується специфічним комплексом функціональних порушень і змін стану здоров'я: центральної нервової системи і нейрорегуляторного апарату. При цьому виснажується симпато-адреналова система і знижується загальний неспецифічний імунітет організму. Недостатня (гіпокінезія) і надмірна (гіперкінезія) рухова активність негативно впливають на здоров'я школяра.

Формування здоров'я конкретного школяра забезпечується звичною для нього добовою руховою активністю, що включає в себе найрізноманітніші форми, методи і засоби фізичного виховання в певних гігієнічно раціональних співвідношеннях. Звичною вважається така рухова активність, що стійко проявляється у процесі життєдіяльності.

Методи вивчення й оцінки рухової активності. Інформативним і точним методом гігієнічної оцінки як кількісної, так і якісної активності служить визначення величин енергетичних витрат. Найточнішим, але й найдорожчим є метод непрямої калориметрії, тобто з'ясування кількості спожитого організмом кисню. У гігієнічній практиці частіше застосовується розрахунковий спосіб визначення величин енергетичних витрат. Для цього вивчають такі показники:

• тривалість (хвилини, години або в відсотках відносно доби) рухового компоненту в добовому бюджеті часу;

• число переміщень тіла у просторі (локомоцій) за одиницю часу;

• сума рухів (локомоцій), виражена у величині пройденої за добу віддалі (в км).

Завдяки цим показникам отримується достатньо об'єктивна і надійна інформація про характер та обсяг рухової активності школяра без використання дорогого обладнання. Для нормування рухової активності широко застосовують методи непрямої реєстрації ЧСС, визначення пульсової "вартості" різних видів діяльності, сумарної величини рухової активності за добу за допомогою телеметричних систем.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічні нормування рухової активності школярів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Методи вивчення навколишнього середовища і його вплив на здоров'я населення

  • Гігієна фізичного виховання та спорту

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 1

  • Лекція 2. ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

  • Особливості сучасної динаміки показників стану здоров'я школярів

  • Гігієнічні принципи на заняттях оздоровчим фізичним вихованням

  • Лекція 3. ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря

  • Забруднення повітря

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3

  • Лекція 4. ГІГІЄНА ВОДИ

  • Органолептичні особливості води

  • Епідеміологічне значення води

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4

  • Лекція 5. ГІГІЄНА ҐРУНТУ

  • Гігієнічне значення складу і властивостей ґрунту

  • Самоочищення ґрунту

  • Гігієнічна аргументація вибору ґрунтів для спортивних споруд

  • Лекція 6. ОСОБИСТА ГІГІЄНА СПОРТСМЕНА І ФІЗКУЛЬТУРНИКА

  • Гігієна тіла

  • Гігієна чоловіків

  • Гігієна жінок

  • Водні процедури

  • Гігієнічний (оздоровчий) масаж

  • Лекція 7. ГІГІЄНА ЗАГАРТОВУВАННЯ. РЕКРЕАЦІЯ ТА АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ

  • Гігієнічні правила загартовування

  • Гігієнічні норми загартовування повітрям

  • Загартовування сонячним промінням

  • Санаторно-курортне оздоровлення і профілактика хвороб

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 7

  • Лекція 8. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

  • Фізіологічна роль і гігієнічне значення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин у харчуванні людини

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 8

  • Лекція 9. ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ

  • Загальні гігієнічні вимоги до режиму харчування

  • Особливості харчування спортсменів

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 9

  • Лекція 10. ГІГІЄНІЧНІ НОРМУВАННЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗКУЛЬТУРОЮ

  • Гігієнічні нормування рухової активності школярів
  • Формування рухової активності школярів

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування навантажень на одному занятті

  • Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб старшого і похилого віку

  • Лекція 11. ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПОРТИВНИХ ТРЕНУВАНЬ

  • Гігієнічні вимоги до планування тренувань і змагань

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту

  • Гігієнічне нормування тренувальних занять

  • Гігієнічне забезпечення під час підготовки спортсмена до умов високих температури і вологості повітря

  • Гігієнічне забезпечення при підготовці спортсмена до гірських умов

  • Лекція 12. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО СПОРТИВНОГО ОДЯГУ І ВЗУТТЯ, СПОРТИВНОГО ІНВЕНТАРЮ, ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО КОЛЬОРОВОГО ОФОРМЛЕННЯ СПОРТИВНИХ ОБ'ЄКТІВ

  • Гігієнічні вимоги до спортивного одягу

  • Гігієнічні вимоги до спортивного взуття

  • Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, обладнання і покриття підлог спортивних споруд

  • Лекція 13. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ, БУДІВНИЦТВА Й ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРТИВНИХ СПОРУД

  • Основні гігієнічні вимоги до розміщення, орієнтації та планування спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до освітлення спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до відкритих водойм

  • Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд