Негативний вплив на функціонування організму людини має накопичення видихуваних нею продуктів життєдіяльності (антропотоксинів) у повітрі внаслідок великого скупчення людей у невеликих без належного повітрообміну закритих приміщеннях. Перебування у приміщені з високою концентрацією антропотоксинів погіршує самопочуття і може призвести навіть до загибелі людей.
Гігієнічне погіршення складу повітря житлових приміщень зовнішніми забруд нювачами також негативно впливає на здоров'я людини, може стати причиною виникнення чи загострення алергічних дерматитів, ексудативних діатезів, бронхіальної астми, легеневих захворювань, ембріотоксичних і мутагенних впливів, повітряно-крапельних інфекцій, гіпоксичних станів тощо.
Серед хімічних складових повітря приміщень важливим із гігієнічної точки зору є діоксид вуглецю (СO2). Цей газ належить до фізіологічно активних сполук, є збудником дихального центру й антагоністом O2, не має запаху і кольору, удвічі важчий за повітря і тому може накопичуватися безпосередньо над поверхнею Землі, погано розчиняється в воді, не подразнює слизових оболонок.
Усе більшого практичного значення набуває забруднення повітря приміщень хімічними речовинами, що виділяються полімерними матеріалами з будівельних конструкцій або меблів. Серед них – формальдегід, фенол, бензол, толуол, бутил-акрилат і багато інших. Важливо, що концентрація таких речовин у повітрі житлових приміщень унаслідок відносно невеликих об'ємів останніх, недоліків планування, замалої вентиляції й рухомості повітря може досягати (і перевищувати) гранично допустимі норми.
Розроблений перелік хімічних речовин, що мають пріоритетне значення для оцінки якості повітряного середовища приміщень. До цих речовин належить: діоксид вуглецю, оксид вуглецю, аміак, діоксид азоту, оксид азоту, формальдегід, сірководень, нафталін, сірчаний газ, диметиламін, стирол, толуол, бензол, хлор, ацетон, дихлоретан, свинець, ртуть, бензапірен, радон та ін.
Механічні домішки. У повітрі містяться частинки диму, сажі, дрібні частинки ґрунту та інші тверді речовини. Сукупно вони формують те, що називається повітряним пилом. Припустима концентрація пилу в повітрі – не більше як 2 мг/м3, сірчистого ангідриду – 0,05 мг/м3.
Для попередження шкідливої дії пилу на організм людини житлові й громадські будівлі розміщують по відношенню до забруднювачів повітряного середовища (промислові підприємства, автомобільні дороги) з вітряного боку. Між ними влаштовують санітарно-захисні зони шириною 50-100 м і більше, залежно від шкідливості забруднювача.
Мікроорганізми повітря. Бактеріологічне забруднення повітря, як і інших об'єктів зовнішнього середовища (води, грунту й ін.), небезпечно в епідеміологічному плані. У повітряному середовищі зустрічаються різноманітні мікроорганізми: бактерії, віруси, плісняві і дріжджові грибки. Найбільшу небезпеку створюють хвороботворні бактерії й віруси, а кількість мікробів у повітрі різних приміщень є одним із головних критеріїв оцінки його гігієнічного стану.
Частинки пилу з осілими на них мікробами можуть бути причиною різноманітних хвороб, а тому шкільні й житлові приміщення потрібно систематично провітрювати та робити в них вологе прибирання. Важливим фактором оздоровлення дітей шкільного віку повинні бути прогулянки на свіжому повітрі не менше ніж 3 год. на добу (крім вітряних морозних днів, коли температура знижується до -15 °С).
Максимальну кількість речовин-забруднювачів у повітрі (мг/м3), які при щоденній дії впродовж усього життя людини не чинять прямого чи опосередкованого несприятливого впливу на теперішнє і майбутнє покоління, не знижують працездатності, не погіршують самопочуття та санітарно-побутові умови життя, називають гранично допустимими концентраціями (ГДК). Вони розробляються на основі тривалих досліджень за спеціальною методикою в підрозділах гігієнічного профілю, акредитованих Комітетом з питань гігієнічної регламентації МОЗ України, та затверджуються толовим державним санітарним лікарем України. їх використовують як гігієнічні норми вмісту хімічних домішок у повітрі, як еталон вимірювання ступеня небезпеки забруднення. Для атмосферного повітря, повітря житлових, громадських, спортивних приміщень, споруд лікувальних і дитячих закладів розробляються максимальні разові гранично допустимі концентрації (ГДКм.р. ) – концентрації нормальних речовин, які будуть гарантувати відсутність гострих отруєнь і рефлекторного впливу на організм людини, а також середньодобові гранично допустимі концентрації (ГДКсд.) – концентрації тих же речовин, що гарантуватимуть відсутність резорбтивної (проникливої) дії на організм.
У такийй спосіб, повітря є важливим середовищем життєдіяльності людини та одним з оздоровчих факторів. Гігієнічна оцінка фізичних і хімічних факторів повітря, їх впливу на організм здійснюється на основі порівняння результатів їх інструметального чи лабораторного дослідження з чинними гігієнічними нормами, а також із даними спостережень за функціональним станом і захворюваністю людей, які перебувають у цьому середовищі.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення повітря“ на сторінці 1. Приємного читання.
