Рухова активність і здоров'я взаємопов'язані. Провідний фактор у формуванні здоров'я людини – звична для неї добова рухова активність. Вона є важливим компонентом способу життя і поведінки школярів, визначається як соціально-економічними умовами і рівнем культури суспільства, так і організацією фізичного виховання, а також індивідуально-типологічними особливостями вищої нервової діяльності, специфікою будови тіла і функціональними особливостями й можливостями школяра, місцевими кліматичними умовами, організацією навчально-виховного процесу, режиму дня та іншими факторами.
Гігієнічна норма рухової активності школяра – це науково обґрунтовані кількісні її параметри, що відповідають біологічним потребами організму, який зростає, у рухах і реалізуються в щоденному житті, сприяючи гармонійному фізичному розвитку, збереженню і зміцненню здоров'я школярів.
Усі фактори, що визначають той чи інший рівень звичної рухової активності школярів, умовно поділяють на групи: біологічні, соціальні і гігієнічні.
Провідними біологічними факторами, що формують потребу організму людини в рухах, є вік і стать. Рівень рухової активності дівчаток 8–9 років такий самий, як і у хлопчиків. Проте з віком зростає відмінність: у дівчаток рухова активність зменшується, у хлопчиків – збільшується. Вікові зміни кількісних показників добової рухової активності зумовлені генетичним кодом і є біологічною особливістю організму. Інший біологічний фактор формування звичної рухової активності –постійність внутрішнього середовища організму.
Біологічними критеріями оптимальної рухової активності вважають економічність і надійність функціонування всіх систем організму, його здатність адекватно реагувати на постійні соціальні зміни, біологічні й гігієнічні умови навколишнього середовища. Порушення гомеостатичної рівноваги організму, надлишкова напруга механізмів саморегуляції його провідних адаптаційних систем, що проявляється в неадекватності пристосувальних реакцій, указують на невідповідність рухової активності величині її гігієнічної норми.
На рівень звичної рухової активності школярів впливають і соціальні фактори: спосіб життя, організація навчально- виховного процесу, фізичне виховання. Формуванню стійких позитивних мотивацій школяра до активної рухової діяльності сприяють, у першу чергу, спосіб життя сім'ї, її руховий режим, а настанова на регулярні заняття фізкультурою є обов'язковою умовою формування в підтримці здорового способу життя.
До гігієнічних факторів рухової активності відносять
• сприятливі гігієнічні фактори (раціональний добовий режим, правильне чергування праці і відпочинку, фізичної й розумової роботи, різноманітність використовуваних засобів і форм фізичного виховання, нормальні гігієнічні умови навколишнього середовища, наявність достатніх гігієнічних навичок, правильний спосіб життя сім'ї);
• несприятливі гігієнічні фактори (навчальне перевантаження у школі і вдома, порушення режиму дня, відсутність умов для правильної організації фізичного виховання, шкідливі звички, несприятливий психологічний клімат у сім'ї і класі).
Поєднання несприятливих соціальних, біологічних і гігієнічних факторів, що формують звичну рухову активність школяра, зумовлює дуже низький її' рівень у нього і, як наслідок, збільшує ризик порушень морфологічного і функціонального розвитку, виникнення різних хронічних захворювань.
За даними ВООЗ, сумарна величина енерговитрат і рухова активність презентовані у такий спосіб: заняття у школі (4-6 год), легка активність (4-7 год), помірна (2,5-6,5 год), висока активність (0,5 год). До цього показника додають показник енерговитрат на добовий ріст і розвиток (найбільший він буде у віці 14,5 років).
Гігієнічно оптимальна рухова активність школярів може бути досягнута при дотриманні двох основних принципів:
• цілеспрямованої корекції сумарної добової рухової активності засобами фізичного виховання в межах гігієнічних віково-статевих норм;
• використання такої гігієнічно обґрунтованої моделі процесу фізичного виховання, яка б найбільше відповідала віковим, статевим та індивідуальним функціональним особливостям і можливостям школяра.
Реалізувати ці гігієнічні принципи можна, застосовуючи комплексну модель фізичного виховання школярів, яка містить різні засоби, форми і методи фізичного виховання (ранкова гігієнічна гімнастика, гімнастика до уроків, фізкультурні хвилинки на уроках, динамічний час, позакласові і позашкільні форми масової фізкультурно-оздоровчої роботи, урок фізичної культури).
У фізичному вихованні школярів використовуються фізичні вправи як циклічного (біг, плавання, лижні перегони тощо), так і ациклічного (стрибки, метання, підтягування та ін.), а також ігрового характеру. Під час фізичних вправ найбільше значення має обґрунтування нормування фізичних навантажень циклічного характеру, які формують фізичну витривалість школяра, тому що вона викликає найбільшу напругу вегетативних функцій організму. Навантаження ациклічного характеру формують переважно силу, координацію, спритність і менше напружують вегетативну сферу, мають і меншу тренувальну дію на організм. Зазначені вправи сприяють розвитку загальної витривалості, підвищують фізичну працездатність, збільшують функціональні резерви організму школяра
Під витривалістю розуміють здатність людини до тривалого виконання певної фізичної діяльності без зниження її ефективності. Показником витривалості є час, протягом якого людина може підтримувати задану інтенсивність фізичного навантаження. Застосовують прямий та опосередкований способи її визначення. При прямому способі школяру пропонують виконувати яку-небудь вправу, наприклад, бігати з певною швидкістю, і встановлюють максимальний час роботи. При опосередкованому способі витривалість визначають за часом бігу на великій (3,5 км і більше) дистанції (без установлення певної швидкості). Витривалість до навантажень бігом залежить від багатьох факторів: функціонування серцево-судинної і дихальної систем, а також стійкості організму до несприятливих зсувів, що виникають у внутрішньому середовищі організму та ЦНС у процесі тривалих навантажень. Витривалість розвивається під час виконання збільшуваних фізичних навантажень у результаті адаптації до невеликої втоми.
Для визначення гігієнічно оптимальних фізичних навантажень школярів на заняттях фізкультурою з метою підвищення її оздоровчої ефективності використовують такі фізичні навантаження, що забезпечують максимальний тренувальний і розвивальний ефект.
При вивченні максимальної працездатності дітей встановлено, що найвища ЧСС (190-200 уд./хв) не залежить від віку. На стандартні навантаження (однакові за величиною) молодші діти відповідають більшими функціональними зсувами серцево-судинної системи, водночас відновний період коротший.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування рухової активності школярів“ на сторінці 1. Приємного читання.
