Старіння людини – неминучий біологічний процес поступової деградації її органів і систем, що призводить до поступового зниження пристосувальних можливостей організму і є заключним етапом онтогенезу. Старіння характеризується обмеженням механізмів саморегуляції, поступовим зниженням потенціалу адаптаційних можливостей організму, розвитком так званої вікової патології і збільшенням імовірності смерті на тлі змін у генетичному апараті. Проте, окрім чисто біологічних законів фізіології старіння, мають значення тут і процеси, наприклад, зниження розумової й регенеративної здатності, втрати репродуктивної функції тощо, а також психологічні, соціальні й економічні ефекти. Інтенсивність старіння, тобто темп його розвитку, визначають як тривалість і якість життя, так і характер співвідношення обмінних, структурних і функціональних проявів у різних системах організму.
Існують різні підходи в поясненні причин виникнення старіння: еволюційно-генетичний, еволюційно-фізіологічний тощо, ґрунтовані на теоріях молекулярних пошкоджень, соматичних мутацій, накопиченні змінених білків; мітохондріальний (накопичення мутацій у мітохондріальній ДНК); втрати тіломерів на кінцях хромосом; епігенетичної теорії старіння та інші. Сутність старіння – це згасання обмінних процесів і функцій організму на всіх рівнях: молекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному, системному.
Розрізняють фізіологічне і передчасне старіння. Фізіологічне старіння становить не просто повільний розвиток указаного процесу, але й достатні пристосувальні реакції організму. Патологічне старіння характеризується більш ранніми віковими змінами або ж більшими проявами їх у той чи інший віковий період. На передчасне старіння впливають перенесені захворювання, дія несприятливих факторів зовнішнього середовища (екологія), харчування, соціально-побутові умови, гіподинамія, а також куріння, вживання алкоголю, наркотиків, стреси.
Первинні механізми старіння пов'язані зі змінами в генетичному апараті, в обміні нуклеїнових кислот. Основою старіння організму є вікові зміни обміну речовин.
У процесі старіння змінюється зовнішній вигляд. Шкіра тоншає, стає менш еластичною, сухою, бляклою, з'являються зморшки, пігментні плями. Волосся сивіє, стає рідким і ламким. М'язова атрофія, порушення постави й інші зміни призводять до зміни ходьби; погіршується рухомість у суглобах. Із віком зростає диспропорція між рівнем обміну в тканинах і функціональними системами (кардіореспіраторною, видільною та ін.). В організмі відбуваються структурні зміни клітин, їх загибель. Змінюється співвідношення специфічних клітин органа на користь сполучнотканинних елементів, що веде до погіршення трофіки тканин, зміни їх еластичності. Знижується поглинання кисню серцевим м'язом, а також його споживання (засвоєння) іншими тканинами (скелетними м'язами, печінкою, нирками, шкірою).
У клітинах міокарда (кардіоміоцитах), скелетних м'язах, деяких залозах внутрішньої секреції тощо значно зменшується кількість мітохондрій, їх структура. Кількісні та структурні зміни в мітохондріях суттєво позначаються на енергетичних процесах у клітинах. При старінні значно змінюється співвідношення окремих білків у м'язах, мозку, печінці, нирках, крові. У тканинах зменшується кількість цитоплазматичних білків і зростає вміст метаплазматичних (колаген та ін.), що призводить до вікових змін функціонування клітин. Дегенеративні зміни в артеріях сприяють прогресуванню атеросклеротичного процесу. У кістково-суглобовій системі спостерігаються остеопороз кісток, розшарування волокон і набрякання хрящів у суглобах, інші дегенеративні зміни. З віком змінюються показники жирового обміну: збільшується вмісту крові загальних ліпідів – холестерину, фосфоліпідів, тригліцеридів і неетерифікованих жирних кислот. Варто зауважити, що в довгожителів окремі показники ліпідного обміну мало змінюються порівняно з такими в молодих людей.
При старінні прогресивно знижується основний обмін і споживання кисню. На тлі зниження інтенсивності дихання зростає активність гліколізу – резервного анаеробного шляху регенерації енергії в клітинах. Зменшується вміст і поновлення в клітинах АТФ, креатинфосфокінази, глікогену. Проте такі зміни відбуваються в усіх органах не в однаковій мірі. Наприклад, у мозку, скелетних м'язах, серцевому м'язі вміст АТФ і креатинфосфокінази знижується значно більше, ніж у печінці і нирках. Таке зменшення енергетики клітин наочно проявляється при напруженій роботі людей старшого віку, що певного мірою обмежує їх працездатність, зумовлює ряд патологічних процесів. Вікові зміни сприяють розвитку порушень окисних процесів у тканинах, у структурі й функції кардіореспіраторної системи.
Із віком знижується збудливість клітин, збільшується тривалість фаз абсолютної та відносної рефрактерності, змінюється форма і тривалість потенціалів дії'. Зміни електричних властивостей тканин є основою різних вікових змін електроміограми, електрокардіограми, електроенцефалограми.
Найкращими засобами боротьби зі змінами в організмі людей старшого віку є дотримання правил особистої гігієни, раціональний режим харчування (зменшення вживання тваринних жирів, м'ясних бульйонів, кави тощо) з переважанням рослинної їжі (овочі і фрукти, їх краще вживати сирими), нежирних молочно-кислих продуктів, нежирного м'яса. Бажано раз на тиждень робити розвантажувальні дні (наприклад, літр кефіру або 400-500 г бурякового чи капустяного салату протягом дня). Рекомендуються заняття фізкультурою на свіжому повітрі (тривалі піші прогулянки, ігри й под.), необтяжлива робота в саду чи городі, збирання грибів, ягід тощо. Широко застосовуються водні процедури: душ, купання у відкритих водоймах та ін. Принциповим є припинення куріння тютюну і надмірного вживання алкоголю.
Вибір засобів фізкультури є важливим у профілактичній медицині. При вирішенні питання тренувань осіб 50-річного віку і більше потрібно враховувати фізіологічні зміни в організмі старших людей (атеросклероз судин, менша гнучкість хребта і рухомість у суглобах, збільшена ламкість кісток, знижена працездатність). Перед початком занять фізкультурою потрібно пройти медичний огляд.
Протипоказання для занять фізкультурою:
• 1) захворювання в гострій і підгострій стадіях (ревматизм, міокардит, артрит, туберкульоз);
• 2) прогресивне захворювання нервової системи (розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, сирингомієлія тощо);
• 3) недостатність кровообігу II–ІII ст. (виражені набряки на нижніх кінцівках, застійне збільшення печінки, випотівання в порожнини організму – черевну, плевральну, навколосерцеву);
• 4) захворювання периферичних судин (облітеруючий ендатереїт, облітеруючий атеросклероз, варикозна хвороба тощо);
• 5) хвороби серця (пороки серця, ішемічна хвороба серця з нападами загрудинного болю у спокої);
• 6) шлунково-кишкові кровотечі (виразкова хвороба, ерозивний коліт тощо);
• 7) захворювання кістково-суглобової системи (остеомієліт, остеопороз та ін.);
• 8) онкологічні захворювання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб старшого і похилого віку“ на сторінці 1. Приємного читання.
