Фізична культура є важливою складовою загальної культури суспільства, яка включає сукупність її досягнень у створенні та раціональному використанні спеціальних засобів, методів та умов спрямованого фізичного вдосконалення людини. Уся система фізичного виховання повинна бути орієнтована так, щоб, разом із вирішенням оздоровчих завдань, розв'язувалися й надзвичайно важливі задачі формування знань фізкультурників і спортсменів зі сфери фізичної культури для вмілого їх застосування. Засвоєння теоретичних відомостей допомагає свідомому ставленню дітей до фізичних занять і самостійному виконанню фізичних вправ.
У практиці фізичного виховання використовуються комплекси фізичних вправ, що поєднують з факторами навколишнього середовища і гігієнічними умовами для формування рухових навичок, спеціальних знань, виховання фізичних якостей і різнобічної морфо-функціональної досконалості організму у відповідності до вимог суспільства. Потрібно зазначити, що гігієнічні чинники є вирішальними в реалізації принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання. Водночас ефективність фізичних вправ буде найбільшою при дотриманні належних гігієнічних норм. Навіть найдосконаліше організований педагогічний процес не дасть бажаного ефекту при порушенні гігієнічних норм (наприклад, при порушенні харчування, режиму, якщо заняття проводитимуться в антисанітарних умовах).
Фізичні вправи не наділені певними постійними властивостями. Помічено, що одні й ті самі фізичні вправи можуть викликати різний ефект, і, навпаки, різні фізичні вправи – мати однаковий результат. Тому знання факторів, що визначають ефективність дії фізичних вправ, дозволяє підвищити керованість педагогічним процесом.
Гігієнічні фактори включають різноманітні засоби, що умовно поділяються на дві групи:
• 1. Засоби, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесами фізичного виховання: норми особистої та громадської гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто те, що забезпечує умови для повноцінних занять фізичними вправами.
• 2. Засоби, безпосередньо пов'язані з процесом фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку у відповідності до гігієнічних норм, спеціального харчування на дистанції, створення сприятливих зовнішніх умов (чисте повітря, достатнє освітлення, штучна аероіонізація, справний інвентар, зручність одягу і взуття тощо) та активізації відновлення організму (масаж, лазня, ультрафіолетове опромінення тощо).
Попередження можливого несприятливого впливу різноманітних факторів фізичної культури і спорту, покращення стану здоров'я, фізичного розвитку, підвищення загальної і спортивної працездатності осіб, які займаються фізичною культурою і спортом, здійснюються через наступні гігієнічні чинники:
• оптимізацію умов, режимів і змісту, форм і засобів, застосовуваних у процесі занять фізичними вправами;
• раціональне і збалансоване харчування;
• оптимізацію фізичних навантажень на заняттях;
• активний і повноцінний відпочинок.
Гігієнічний режим занять включає систематичність, регулярність, різнобічність і поступовість збільшення фізичних навантажень. Для початку, зокрема після перерви у заняттях і тренуваннях, обирають невеликі навантаження чи легші від тих, що були до паузи. Напружені вправи чергують із легкими, із вправами на розслаблення. На різних етапах тренувань чи занять чергують і навантаження на різні м'язові групи.
Ступінь позитивних змін в організмі під дією фізичних вправ пропорційний (у певних фізичних межах) обсягу й інтенсивності фізичних навантажень. Рухову активність дозують з урахуванням індивідуальних реакцій на неї, добової й сезонної ритміки основних фізіологічних функцій, розумової і фізичної працездатності, вікових морфологічних і функціональних особливостей, а також кліматичних, географічних і соціальних факторів. Дотримання цих умов сприяє розвитку і зміцненню адаптаційної перебудови; недотримання ж викликає в організмі перевтому.
Для адаптаційної системи характерна економічність функціонування з максимальною економією витрат фізичних ресурсів організму. Постійна мінливість середовища проживання визначає динамічність, безперервність, багатогранність і пластичність адаптаційних процесів. При систематичній дії фізичних вправ їх вплив постійно послаблюється у зв'язку з підвищенням стійкості й пластичності регуляторних механізмів, клітинних структур, змінами фізико-хімічних властивостей клітин, розширенням функціонального резерву та адаптаційних можливостей організму. Це явище економізації включення фізіологічних систем у процеси біологічної адаптації дозволяє зберігати постійність внутрішнього середовища організму (гомеостаз) при дії чимраз виразніших подразників, відповідати на подразники без патологічних реакцій, постійно розширюючи функціональні резерви організму.
Підвищення загальної неспецифічної стійкості організму школярів, у тому числі до дії несприятливих метеорологічних факторів, здійснюється шляхом:
• підвищення в процесі фізичного виховання неспецифічної стійкості організму до несприятливих факторів навколишнього середовища;
• кореляції процесів біологічного росту і гармонійного розвитку;
• удосконалення механізмів терморегуляції і загартовування організму.
В основу технологій збереження здоров'я під час занять фізичною культурою та спортом покладені загальні методичні принципи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічні принципи на заняттях оздоровчим фізичним вихованням“ на сторінці 1. Приємного читання.
