TextBook Ввідний наркоз – короткочасний (початковий) наркоз для швидкого засипання без періоду збудження і з метою зменшення кількості основного наркотичного засобу.
Базис-наркоз (фоновий) – поверхневий наркоз (діє впродовж всієї операції) при введенні до-/одночасно з основним іншого анестетика для зменшення кількості основного
Додатковий наркоз – наркоз внаслідок введення іншого (додаткового) анестетика для посилення (підтримки) основного наркозу.
Неповний наркоз (приглушення, рауш-наркоз) – оглушення хворого впродовж кількох хвилин. По суті – це кінець І стадії
інгаляційного наркозу. При рауш-наркозі зникає больова чутливість. Тактильна чутливість не зникає, свідомість частково зберігається. Триває 2-3 хв і дає змогу виконати без болю невелике втручання: розтин гнійника.
Перебіг наркозу (ЗА GUEDEL)
М'язові релаксанти
Як реакція на біль у людини виникає напруження скелетних м'язів, що суттєво заважає хірургу при проведенні операції. Отже, важлива умова хірургічного "комфорту" – розслаблення скелетних м'язів. Її можна досягти поглибленням наркозу. Але це небезпечно ускладненнями і може становити загрозу життю. М'язові релаксанти здатні викликати розслаблення скелетної мускулатури і, тим самим, дозволяють здійснювати наркоз при мінімальній витраті наркотичної речовини, відмовитись від занадто глибокого, небезпечного для життя наркозу, забезпечити ідеальне розслаблення мускулатури.
Але вони чинять міопаралітичну дію і на дихальну мускулатуру. Тому, якщо не перевести хворого на ІІІВЛ, йому загрожує смерть від асфіксії в результаті виключення функції дихальних м'язів.
До підходу імпульсу до нервово-м'язового синапсу позитивно і негативно заряджені іони калію, натрію і хлору створюють визначений електричний заряд або потенціал. Цей стан називається поляризацією. Імпульс підходить до синапсу, ацетилхолін змінює розміщення іонів у нервово-м'язовому синапсі. Це створює короткочасну деполяризацію – зменшення заряду. Потім проходить відновлення електричного заряду нервово-м'язового синапсу. Порушення будь-якої ланки в цьому процесі припиняє перехід збудження з нерва на м'яз.
Дія релаксантів основана на перешкоджанні або блокаді переходу збудження з нерва на м'яз в синапсі. Розрізняють деполяризуючі (змінюють розташування іонів калію і натрію в синапсі і створюють стійку деполяризацію, тобто зміну електричного заряду, під час якого неможливий перехід збудження з нерва на м'яз) та недеполяризуючі (розслаблюють м'язи завдяки тому, що гальмують дію ацетилхоліну) міорелаксанти.
До недеполяризуючих м'язових релаксантів (релаксанти тривалої дії) відносять ардуан. До деполяризуючих (релаксанти короткочасної дії) відносяться дитилін і інтубан.
Психологічні аспекти при підготовки і проведенні знеболення
Реаніматології
Реаніматологія – наука про механізми згасання і методи управління, штучного заміщення і відновлення життєво важливих функцій організму, що знаходиться в умовах агресії, ступень якої перевершує можливості його авторегуляції (Зільбер А.П.).
Предмет реаніматології – критичні та термінальні стани.
Критичний стан – крайній ступінь патології, при якому спостерігають розлади фізіологічних функцій і порушення діяльності окремих систем, що не можуть спонтанно корегуватися шляхом саморегуляції та вимагають корекції або штучної заміни.
Термінальний стан – останні стадії життя (між життям та смертю). Смерть настає в результаті загибелі організму як цілого.
Реанімація – лікувальні заходи з відновлення життєво важливих функцій, при раптовій зупинці кровообігу та дихання.
В процесі вмирання виділяють наступні стадії: передагонія, агонія, клінічна смерть, смерть мозку, біологічна смерть.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна хірургія з клінічною психологією» автора Саждера С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7. Основи анестезіології і реаніматології“ на сторінці 6. Приємного читання.