Розділ «3.6. Пошкодження м'яких тканин, черепа, грудної клітки і черевної порожнини»

До пошкодження м'яких тканин них відносять струс, забій, розтягнення, розрив, зтиснення.

Струс (commotio) – пошкодження тканин без порушення їх цілісності з короткочасним порушенням функції. Характеризується болем в пошкодженій ділянці, що проходить самостійно. Струс, що часто повторюється, може спричинити вібраційну хворобу (наприклад, при роботі з відбійним молотком).

Забій (contusio) – пошкодження тканин і органів без порушення їх цілісності, але зі стійкими порушенням функції. Забій настає від удару тупим предметом або удару тіла об тупий предмет, від повітряної хвилі, контрудару тощо. Клініка залежить від локалізації ураження, сили удару, виду, маси і швидкості впливу пошкоджуючого агента. Найбільш чутливі до забиттям підшкірна клітковина, м'язи, паренхіматозні органи. Менш чутливі шкіра, фасції, апоневроз, сухожилля. Забій характеризується болем, припухлістю, крововиливом, порушенням функції. Лікування: у перші години потрібен спокій, місцева гіпотермія (лід, сніг, холодний компрес), стискаюча пов'язка. На 2-3 день після забиття призначають розсмоктуючу терапію (фізіолікування, теплові процедури, при великих гематомах виконують її пункцію).

Розтягнення (distorsio) – пошкодження тканин без порушення анатомічної безперервності в результаті дії двох протилежно спрямованих сил.

Розрив (ruptura) – пошкодження тканин з порушенням анатомічної безперервності. Механізм травми такий, як при розтягненні. Розтягнення та розриви найчастіше відбуваються в ділянці зв'язок, сухожилків і м'язів. Розрізняють неповний і повний розрив тканин. Розтягнення та розриви найчастіше виникають при бігу, стрибках, падінні, невдалих рухах, піднятті тяжкого предмету. При розтягненні і частковому розриві призначають спокій, стискаючу пов'язку, іммобілізацію, фізіотерапію, масаж. При повному розриві показано операцію – ушивання розірваного органу або його пластику.

Зтиснення (compressio) – тривалий вплив травмуючого агента на тканині. Невеликі здавлення протікають безсимптомно. Якщо здавлений орган позбавлений кровообігу – виникає некроз. Особливий вид ушкодження тканин розвивається при здавлюванні із стисканням великих судин: синдром тривалого стиснення.

Пошкодження головного мозку поділяють на струс, забій, здавлення мозку, перелом склепіння та основи черепа. Особливості реакції мозку на травму – підвищення венозного тиску, набряк і набухання мозку. Травма спричиняє підвищення внутрішньочерепного тиску і порушення функції мозку.

Струс головного мозку (commotio cerebri) – закрита травма мозку зі зворотньою симптоматикою. Виникає внаслідок удару важким предметом по черепу або ударі черепом об важкий предмет, що спричиняє точкові крововиливи, анемію і набряк мозку. За важкісттю виділяють легкий, середній і важкий ступені.

Клініка. Втрата свідомості триває від кількох хвилин до кількох год (з подальшим збудженням при тяжкому ступеню). Друга важлива ознака – ретроградна амнезія (пацієнт забуває, що безпосередньо передувало травмі). Далі виникають головний біль, нудота, блювання, шум у вухах, пригнічення рефлексів, звуження зіниць, ослаблення їх реакцій на світло. При легкому ступені спостерігають тахікардію, при тяжкому – брадикардію. При поглибленні симптомів можлива смерть хворого.

Лікування. Порстаждалий негайно має бути госпіталізований у нейрохірургічне (хірургічне, неврологічне) відділення. Не менше 7 днів він має дотримувати ліжковий режим. Призначають анальгетики, спазмолітики, снодійні і нейролептики (дроперидол), ноотропи (аміналон, ноотропіл, пірацетам). При внутрішньочерепної гіпотензії внутрішньовенно крапельно вводять розчин Рінгера або 5% розчин глюкози з гормонами (гідрокортизону або дексазону), вітаміни С і В. При підвищенні внутрішньомозкового тиску призначають дегідратуючі засоби – внутрішньовенно 40% глюкозу з вітамінами В і С, сульфат магнію, діуретики (фуросемід). При значному підвищенні (сильний головний біль, блювання) показана спинномозкова пункція и видалення 30-50 мл спинномозкової рідини.

Забій головного мозку (contusio cerebri) – порушення цілісності мозкової речовини на обмеженій ділянці. Це можливе в місці прикладання сили або на протилежному боці (протиудар). Виникають вогнища деструкції і субарахноїдальні крововиливи .

Клініка. Втрата свідомості впродовж кількох год, симптоми вогнищевого ураження мозку та стовбурові симптоми (порушення чутливості і активних рухів, судоми, порушення рефлексів, анізокорія, порушення дихання, ковтання, брадикардія,, виражена артеріальна гіпотензія, обмеження погляду вгору, ністагм). Нерідко спостерігають перелом кісток склепіння черепа.

Лікування. Порстаждалий негайно має бути доставлений у лікарню санітарним транспортом і госпіталізований у нейрохірургічне (хірургічне) відділення. Піднімати з землі постраждалого потрібно за принципом вісі "голова-шия-тулуб і горизонтальне положення" з постіним витягуванням, що виконують четверо людей. Один тримає потилицю і підборіддя, другий – кісточки і обидва тягнуть у протилежних напрямках розтягуючи хребет. Ноші підводять під пораненного і ставлять боком біля нього. Транспортувати постраждалого потрібно у горизонтальному положенніння, із зафіксованою головою і шийним відділом хребта (Рис. 3.30). В разі блювання чи носової кровотечі постраждалого слід транспортувати в положенні "на боці" (попередження потрапляння блювати чи крові у дихальні шляхи). Для купірування болю вводять анальгетики. При пригніченню дихання вводять аналептики, (лобелін, цитітон, кордіамін). В стаціонарі призначають суворий ліжковий режим. Проводять дегідратацію головного мозку, корекцію внутрїшньомозкового. (див. Струс головного мозку) і артеріального тиску. Призначають ноотропні препарати.

Зтиснення головного мозку (compressio cerebri) розвивається на тлі його забитого місця. Набряк і набухання мозку спричиняють його здавлення і дислокації, порушення циркуляції цереброспінальної рідини і розлади кровообігу. Спричинити зтиснення головного мозку можуть внутрішньочерепні гематоми (епідураЛьні, субдуральні, внутрішньо-мозкові), вдавлені переломи кісток черепа, вогнища забою – розтрощення мозку.

Рис. 3.30. Шина Єланського та її застосування при транспортуванні постраждалого із травмою голови та шиї (за Г.С. Юмашевим)

Клініка розвивається негайно після травми або після світлого проміжку. Характерне прогресуюче порушення свідомості, посилення головного болю, головокружіння, психомоторне збудження, блювання, наростання вогнищевої та стовбурової симптоматики. Для підтвердження проводять МРТ і КТ.

Лікування. Прии внутрішньомозкових гематомах їх видаляють. З приводу розтрощення мозку і нарастання його набряку показано видаленню ділянки розтрощення мозкової речовини. Тканини навколо забитого місця потрібно максимально щадити. Після операції проводять лікування аналогічне як при забою мозку.

Прогноз при легкий черепно-мозковій травмі сприятливий. При травмі середньої тяжкості у 20-30% постраждалих залишаються стійкі функціональні та органічні порушення, що обмежують працездатність і вимагають соціальної реабілітації. При важкій травми летальність становить 45-50%. Серед тих, хто вижив більше половини втрачають працездатність, у 20% розвивається епілепсія, у 45% виникають психічні розлади.

Ушкодження грудної клітки та її органів