Розділ 6. ЛОГІКА НАУКИ

- логічний аналіз систем наукового знання методами сучасної символічної логіки;

- логічний аналіз наукової мови, на підставі якого експлікуються терміни сучасної науки "емпіричний об'єкт", "абстрактний об'єкт", "науковий закон", "науковий факт", "наукова проблема", "гіпотеза", "теорія", "істинність", "хибність", "верифікованість", "фальсифікованість" тощо;

- логічна експлікація вихідних парадигм і принципів побудови систем знання в науці;

- побудова формальних моделей у різних науках методом формалізації;

- розроблення логічних критеріїв істинності наукового знання;

- обґрунтування підстав конкретних наук;

- засіб отримання нового знання в науці;

- засіб наукового відкриття.

З виникненням множинності сучасних логічних теорій, яка узагальнена в понятті "некласична логіка", по-новому визначають її методологічну функцію. Застосування певної логічної теорії у сфері конкретної науки трактують як її інтерпретацію.

Інтерпретація (лат. - роз'яснення, трактування) - логіко-семантична модель, що створюється з метою розкриття смислу символів формалізованої мови (логічного числення). Інтерпретація певної логічної теорії в сфері науки означає побудову адекватної логіко-семантичної моделі з метою символічного зображення знання про об'єкт, який досліджуються, та надання цьому знанню істиннісного значення логічними засобами. Приклади такої інтерпретації побудова тризначної логіки Рейхенбаха для квантової фізики, тризначної логіки Брауера - Гейтинга для математики.

У процесі інтерпретації тієї або іншої логічної теорії в сфері конкретних наук варто визначити можливості самої логіки як методу пізнання, методу наукового відкриття та методу побудови формальних систем знання. Визначення цих можливостей пов'язане з такими об'єктивними чинниками розвитку сучасної науки:

1. Чіткіше, виразніше виокремилася методологія наукового дослідження в галузі природничих, гуманітарних, технічних наук, а також наук, які не вписуються в цю традиційну схему поділу наук. Так, виокремилися науки, що отримали назву "поведінкових", "пограничних", виникли нові науки - інформатика, теорія штучного інтелекту, семіотика і под. Скажімо, науки про природу та науки про суспільство, людину, артефакти культури й інші потребують своєрідної методології дослідження й особливої логіки опису та побудови моделі знання про об'єкти, котрі вони досліджують. Доцільно визначити можливості дедуктивного методу пізнання в поведінкових науках, науках про суспільство. Ймовірнісну логіку також не можна розглядати як одну універсальну методологію для всіх наук.

У галузі гуманітарних наук, наук про людину можлива інтерпретація інтенсіональних логік - логіка смислу, логіка розуміння, логіка символічного пізнання. Формування таких логік - новий етап у розвитку сучасної некласичної логіки.

2. Тенденція до інтеграції наук, виникнення нових синтетичних наук, тобто наук, що формуються на межі конкретних наукових досліджень. Для них об'єкт дослідження може бути однаковий, а методи дослідження - специфічні для кожної науки. Приклади таких інтегративних наук: екологія, біохімія, психогенетика, евристика та ін. Логічні методи в цьому аспекті постають необхідними, але не єдиними, не універсальними методами пізнання.

Виникнення синтетичних наук, які формують нові типи та види знання, потребує зміни аналітичної парадигми самої науки логіки, створення такої парадигми, щоб побудована на її підставі логічна система інтерпретувалася у сфері синтетичних наук.

3. Новітні відкриття в сфері фізики, космології, біології, генетики, виникнення нанотехнологій наприкінці XX - початку XXI ст. потребують побудови нового типу наукового знання, аналіз якого логічними методами приведе до необхідності створення нового типу логіки.

6.2. Монізм і плюралізм - парадигми наукового мислення

Все - єдине.

Гера кліпі

Монізм засновується на помилковій логіці, що навіює містицизм. Плюралізм - погляд науки та здорового глузду.