Розділ 6. ЛОГІКА НАУКИ

Гіпотеза (грец. hypothesis - припущення, основа) - 1) припущення, що має на меті пояснення причин існування предметів, явищ, процесів, їх походження, відбуття подій, специфіки зв'язків і відношень між предметами, явищами, процесами, між подіями; 2) прогнозування подальшого розвитку різноманітних систем, що досліджує наука; 3) форма розвитку наукового пізнання для отримання об'єктивно-істинного, достовірного знання; 4) структурна частина в системі наукового знання; 5) метод здобуття нового знання.

У логіці - висловлювання (множинність висловлювань) із невизначеним (л > 2) значенням істинності, ймовірнісне (правдоподібне) знання. Це метод дедуктивного виведення певних наслідків із припустимих засновків. Він отримав назву "гіпотетико-дедуктивний метод", сутність якого полягає у висуненні гіпотези або множинності гіпотез стосовно об'єкта, що досліджується, та в наступному дедуктивному виведенні наслідків із висунутої гіпотези. Формально: Г ь- С, де Г - гіпотеза,

С - наслідок, І--символ дедуктивного виведення.

Функції гіпотези в науці - пояснення та прогнозування. Для їх виконання наукова гіпотеза повинна відповідати таким вимогам:

І.Не суперечити фундаментальним принципам наукової раціональності, на яких формується та розвивається наукове знання. До них належить - принципи об'єктивності, обґрунтованості законами науки, несуперечності фактичним даним, історичності та ін.

2. Бути за змогою простою, відповідно до принципу простоти, сформульованому німецьким філософом Г. Ляйбніцем. "Та гіпотеза краща, яка простіша". Гіпотеза вважається простою, якщо вона не має додаткових припущень, уточнень, коригувань тощо.

3. Бути такою, яку можна принципово перевірити на істинність. Об'єктивним критерієм перевірки гіпотез є фактичні дані (факти науки). Перевірення гіпотези означає зівставлення наслідків, які випливають з неї, науковими фактами.

Види гіпотез:

- залежно від місця в системі наукового пізнання - основні й допоміжні (часткові);

- за функціональною ознакою - пояснювальні та прогнозні;

- за альтернативністю побудови - конкуруючі гіпотези.

Конкуруючі (альтернативні) гіпотези - це множинність гіпотез, які постають у конкретній науці на підставі одних і тих самих фактів. Вони дають різні альтернативні способи пояснення та прогнозування, виводять різні наслідки. Конкуруючі гіпотези будуються за схемою Г, і. Г21... Г ,

Прикладами альтернативних (конкуруючих) гіпотез є існування понад десяти гіпотез про виникнення життя па Землі, альтернативних гіпотез про причини змін клімату на Землі (на підставі фактів, що клімат змінився за останні 40-50 років, кліматологи висунули дві альтернативні гіпотези: про потепління клімату на Землі; про похолодання клімату на Землі).

Множинність альтернативних гіпотез у часовому вимірі можна поділити на гіпотези класичної науки і некласичної науки. Наприклад, в історичній послідовності існують такі гіпотези походження небесних тіл і планети Земля: гіпотези німецького філософа І. Канта (1755 р.); французького математика П. Лап-ласа (1796 р.), французького геолога Є. Де Бомона (1829 р.), сучасні гіпотези, зокрема американських учених Т. Чемберліна та Ф. Мультона.

Розроблення гіпотези характеризує поступовість етапів її висунення та перевірки: етап висунення гіпотези; етап подальшого розроблення гіпотези в системі наукового знання, згідно з вимогами до побудови гіпотез; етап перевірки гіпотези на істинність або хибність.

Теорія (грец. - дослідження, розгляд, спостереження) - 1) систематизоване, упорядковане знання; 2) форма систематизації знання в певну концептуальну цілісність, виражену природною чи формалізованою мовою. У логіці - система взаємопов'язаних загальних висловлювань про певний об'єкт дослідження, істинність яких логічно обґрунтована.

Наукова теорія - упорядкована та систематизована в специфічних термінах (поняттях) форма наукового знання. Це система наукового знання, що дає достовірне, об'єктивно істинне знання про об'єкт, який досліджує конкретна наука. Властивості наукової теорії - системність, концептуальність, достовірність, обґрунтованість, історичність, інтерсуб'єктивність. Структура наукової теорії: вихідні принципи, ідеї, на підставі яких створюється теорія (концептуальна схема теорії); фундаментальні поняття, котрі формують концептуальний каркас теорії; закони, що виражають необхідні й суттєві зв'язки між об'єктами, які досліджує наука.

Емпіричний базис теорії - наукові факти, що потребують систематизації, узагальнення, пояснення.

Логіка побудови - послідовність формування системи знання (взаємопов'язаних за синтаксисом і семантикою висловлювань) унаслідок логічного виведення одного висловлювання з іншого. Відповідно, логічна структура містить: вихідні принципи, ідеї; правила виведення висновків із вихідних принципів, ідей; способи доведення основних положень теорії на істинність.

Типи наукових теорій. Класифікацію наукових теорій на різні типи здійснюють за певними підставами: