Розділ LXI Таємна місія Ернана

— А я й не питаю. Я лише пропоную тобі їхати зі мною. Згоден?

— Але куди? А що як тобі приспічило їхати до Пекіна? Ти ж у нас такий.

— Ну, скажімо, до Пекіна я не поїду, хоч би з огляду на те, що ніяк не встигну за місяць опинитися в Барселоні. А от що я вирушаю в Толедо, це вже ближче до істини.

— В Толедо?

— Так. І ради тебе, коли ти поїдеш зі мною, я ладен зробити невеликий гак, щоб завітати в Калагорру.

Вже втретє за цей день Ернанові слова збентежили Ґастона. Саме в Калагоррі зараз перебувала Гелена Іверо. По братовій смерті вона не повернулася до Памплони. Поговоривши з Марґаритою та Бланкою, вона наступного ж дня забрала в лісниковій садибі тіло Рікарда і поїхала прямісінько до батьків, у Калагорру. Отак вся їх сім’я й сидить там безвиїзно ось вже другий місяць. Ґраф Клавдій, кажуть, заслаб, і багато хто сумнівається, що він взагалі колись одужає — таким сильним ударом стала для нього синова смерть. За цей час Ґастон отримав від Гелени три листи (а сам написав їй аж сім), і, судячи з усього, вона не підозрювала про його причетність до загибелі брата.

— Гаразд, — зітхнув Ґастон, — складу тобі товариство. Проте за однієї умови.

— За якої?

— Ти розповіси мені все про мету своєї подорожі. Все - зрозумів? Без всяких твоїх штучок з недомовками та напівправдою.

— Припустімо, я розповім. А ти мовчатимеш?

— Певна річ!

— Диви мені! — Ернан посварив йому пальцем, а відтак прибрав поважного вигляду. — Отже, моя місія полягає в тому, щоб перевезти принца Фернандо де Уельву з Кастель-Бланко в Толедо.

— Ба! — вражено вигукнув Ґастон. — Він досі в Наваррі?!

— Еге ж. Погодься, хитро придумано. Ніхто й гадки не має, що брат дона Альфонсо міг залишитися в Кастель-Бланко.

— Справді хитро. Я особисто не сумнівався, що король відвіз його в Кастілію і тримає під вартою в одній із своїх фортець… Але продовжуй.

— Так от. Кастільські вельможі вже почали висловлювати занепокоєння у зв’язку з тривалою відсутністю дона Фернандо, і король мусив оголосити, що звелів арештувати брата за обвинуваченням у його участі в змові проти законної влади.

— А звідки ти про це знаєш?

— Сьогодні я отримав листа від дона Альфонсо.

— Ого! — здивовано промовив Ґастон. — Він написав тобі листа? З чого б це?

— Бо довіряє мені.