TextBook Якийсь час вони мовчки чекали на Ернана й Ґастона. Бланка простягла Філіпові руку, і він стиснув її в своїй руці. Марґарита кусала губи і глибоко дихала носом. Фернандо тупо дивився собі під ноги.
— Кузино, — першою обізвалася Бланка. — Що ти робитимеш з Рікардом?
— Нічого.
— Як це нічого?
— А отак. Він сам себе покарав… Бланко, прошу тебе, не треба про Рікарда.
Вони знову замовкли і мовчали так до приходу Ернана. Той повернувся сам, без Ґастона.
— А де кузен д’Альбре? — насамперед спитала Марґарита.
— Я наказав йому від вашого імені підняти на ноги ґарнізон і прочесати весь замок та його околиці. Ґраф Біскайський не міг далеко втекти.
— Ви його упустили?
— Так, ми прийшли надто пізно.
— Але хоч що-небудь знайшли?
— Авжеж, моя принцесо. Ми багато чого знайшли… Та про все по порядку. — Він гепнувся на канапу поруч Фернандо і поплескав його по плечу. — Боюся, приятелю, ваш спільник здорово підставив вас.
— Як це розуміти? — спитала Бланка.
— Зараз поясню, пані. Але передусім — чим закінчилася ваша бесіда з ґрафівною? Якщо я не помиляюся, їй зовсім нічого не відомо.
— Помиляєтеся, ґрафе. Дещо вона знає.
— Ага… І що ж?
Бланка кинула на брата спопеляючий погляд.
— Виявляється, Фернандо, разом з єзуїтами, готує замах на життя Альфонсо. Вони розробили план його отруєння.
— Чорти лисі? — вилаявся Філіп.
— Господи Ісусе! — бліднучи від жаху, промовив Сімон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LVII Викриття“ на сторінці 5. Приємного читання.