TextBook — Його ми також вилучили в дона Фернандо, — відповів Ернан.
— До зубів озброївся, падлюка! — з глибокою відразою додав Сімон. — І все для того, щоб убити беззахисну жінку.
Марґарита упустила прут на підлогу і у відчаї поглянула на Фернандо:
— Але навіщо, кузене? Навіщо ви хотіли вбити Жоанну? Що вона вам зробила?
— Самі спитайте в цієї сучки! — злобно відповів Фернандо. — Тепер вона вам все розповість — і про мене, і про свого брата. А я не скажу нічого. Будьте ви прокляті!
Марґарита скрушно зітхнула і, похнюпившись, повернулася на своє місце.
— Треба розпитати Жоанну, — сказала вона. — Їй напевно щось відомо.
— Якраз цим зараз і займається Бланка, — відповів Філіп. — Кузен де Уельва відмовляється будь-що говорити, мовляв, кузина Жоанна однаково все знає, а сам він не збирається рити собі могилу. Мабуть, боїться зізнатися в тому, про що Жоанні невідомо.
— Правда, спочатку його високість з переляку зробив одну вельми цікаву заяву, — озвався Ернан.
— Яку?
— Ось дослівно: „Це Александр! Це він намовив мене вбити їх“.
— Їх? - перепитала Марґарита. — Кого ще, крім Жоанни?
— Дон Фернандо відмовився давати роз’яснення. Щойно я спитав: „Навіщо?“ — він як води в рот набрав. Та особисто для мене в цьому немає ніякої загадки. Коли ви ввійшли, пані, я саме пояснював друзям, що кинджал призначався пані Жоанні, а прут — віконтові Іверо.
— О, Боже!
— Так, принцесо. Дон Фернандо збирався вбити ґрафівну, а всю провину за це перекласти на вашого кузена Рікарда.
— Але як?
— Елементарно. Гадаю, що план був такий: спочатку дон Фернандо вбиває пані Жоанну і залишає в її тілі кинджал, що належить віконтові, а його самого щосили б’є прутком по голові — або в потилицю, або в скроню. Потім вимазує кров’ю який-небудь предмет у спальні — кут стола, поруччя крісла, одвірок дверей, чи ще щось на зразок цього, — і спокійнісінько йде геть, прихопивши з собою прут. А вранці, виявивши в спальні ґрафівни два тіла, всі подумали б, що це пан віконт убив пані Жоанну, але в останній момент вона відштовхнула його, чи, може, він сам втратив рівновагу — так чи інакше він впав, ударився об щось головою і також помер. Так би мовити, його спіткала кара Божа на місці злочину.
— Пречиста Діва Памплонська! — повторила Марґарита. — Але ж…
— Ви хочете сказати, що тоді виникло б законне питання: що спонукало Рікарда Іверо піти на вбивство пані Жоанни? Зловмисники передбачили і це. У тому пакеті, де буцімто… До речі, Сімоне. Пакет у тебе?
Сімон ствердно кивнув, видобув з-за вилоги камзола грубенький пакет і мовчки передав його Ернанові.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LVII Викриття“ на сторінці 2. Приємного читання.