TextBook — А ці самі крики, ридання та голосіння — вони будуть?
— Ще б пак! Та такі, що не дай Боже. І ваше завдання, бароне, полягає в тому, щоб у жодному разі не дозволити пані Жоанні кинутися до нас за роз’ясненнями. Постарайтеся заспокоїти її, втішити… ну, ви розумієте, як може чоловік утішити жінку… І обов’язково замкніть вхідні двері… Ага, щодо дверей. — Він повернувся до Жоанни, яка саме підводилася за допомогою Бланки з крісла: — Пані, ваш брат, випадково, не просив залишити вхідні двері незачиненими?
— Так, просив, — відповіла остаточно заплутана Жоанна. — Він зоставив тут свій дорожній плащ та капелюха і на світанку збирався зайти за ними. Ну, і сказав, що не хоче будити мене. До того ж разом з ним мала повернутися й Дора — отоді вона й замкне двері на клямку.
— Зрозуміло, — сказав Ернан. — Отже, пані ґрафівно, бароне, ви готові йти за мною.
— Так, — відповів Гамільтон, стискаючи в руці сувій. — Ведіть нас, пане ґрафе.
Провівши Річарда Гамільтона й Жоанну Наваррську, Ернан незабаром повернувся в покої ґрафівни і застав Філіп та Бланку, що сиділи на канапі й цілувалася.
— Ну ось! — з удаваним невдоволенням констатував він. — До наміченого замаху залишилося не більше за півгодини, а вони собі милуються, мовби нічого не сталося.
Попервах Бланка зніяковіла, але потім, зустрівшись з доброзичливим поглядом Шатоф’єра, заспокоїлась і дозволила Філіпові знову обняти себе.
— Бісів монах! — буркнув Філіп, наслідуючи Ґастонові. — Тобі не втямки, яка це насолода — кохати жінку.
— Це мені невтямки… — з несподіваним запалом почав був Ернан, але тут-таки прикусив язика. — Мені якраз і не годиться це розуміти. Я ж бо дав обітницю.
Тієї ночі він був такий знервований, що на якусь мить втратив над собою контроль. Проте Філіп, цілком розімлівши від палких Бланчиних поцілунків, проґавив таку унікальну нагоду зазирнути другові в саму глибінь душі.
— Наскільки я розумію, — після ніякової паузи заговорив він, — ти…
— А я нічого не розумію! — різко урвав його Шатоф’єр. — Адже ґраф Біскайський ще дві години тому міг спокійнісінько вбити сестру та покоївку і відразу ж забратися геть. Навіщо йому взагалі був потрібен помічник? Зрештою, він міг просто отруїти її — і хто б на нього подумав? Ні, я нічого не розумію! Анічогісінько. Тут криється щось іще, щось таке, чого я ніяк не можу второпати. Чогось у всій цій справі я не збагну, хоч відчуваю — пояснення всій цій дурні десь тут, зовсім поруч, щось сновигає в моїй голові, але ніяк не складається в цілісну картину.
— І тому ти вирішив дозволити ґрафові прийти сюди?
— Так.
— А якщо він не прийде? — озвалася Бланка.
— Чому?
— Коли в призначений час кузена Рікарда не буде в ґалереї, ґраф напевно щось запідозрить.
— Це я врахував. Замість віконта Іверо в ґалереї буде віконт де Біґор.
— Що?!! — здивувався Філіп. — Сімон?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LIV Жоанна Наваррська“ на сторінці 7. Приємного читання.