— А хіба ти знаєш, що мені судилося?
— Здається, знаю.
— І що ж?
— Стати моєю дружиною.
— А з чого ти взяв, що така моя доля?
— Тільки не смійся, Марґарито…
Вона підняла голову і пильно подивилася йому в очі:
— Ти маєш на увазі цього пришелепуватого Ґотьє і ту горезвісну стрілу?
— А чому ти подумала саме про них? — з серйозним виглядом спитався Тібальд.
Марґарита трохи зніяковіла.
— Але ж це була чиста випадковість, — ніби виправдовуючись, сказала вона. — Всього лише збіг обставин.
— А от я вважаю інакше.
— Воля Божа?
— Навіщо так високо мітити? Бери трохи нижче — просто доля.
— Доля? — протяжно повторила Марґарита, немов смакуючи це слово.
— Так, доля. Не більше і не менше. Майже як у казці.
— В якій казці?
— Та оце щойно на думку. Згадав одну слов’янську казку…
— Слов’янську?! Ти знаєш слов’янські казки?
— Знаю. А що?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LI Казка від Тібальда де Труа“ на сторінці 3. Приємного читання.