Розділ «38»

— Куди?

Зоряна здивовано звела брови. Таку міміку Ярема спостеріг у ній вперше.

— Хіба я можу знати, Яремо?..

— Підвальні приміщення у комплексі є?

— Немає.

— Тебе це не дивує?

— Дивує. Навіть дуже...

— Збоку є броньовані двері і цікава табличка «входу немає».

— Є.

— Що там?

— Не знаю. Я не маю ключів до цих дверей. Генеральний казав, що приміщення за дверима не наше. Власник залишив його собі.

— І тебе не цікавило, що там?

— Яремо... — погляд Зоряни говорив: ти такий мудрий суддя, стільки вже мене знаєш і таке дурне питаєш. — Звичайно, цікавило. І я знайшла план будівлі.

— І що?

— Там маленька кімнатка.

— Без підвалу.

— Так.

— Що ти про це думаєш?

— Думаю, внизу є те, що тебе цікавить! — переконливо мовила Зоряна. І зразу ж запитала: — Маєш важливу судову справу, пов'язану з цією будівлею?

— Ні, — відповів Ярема. — Бо я знаю, що внизу. Мене цікавить, хто буває внизу.