Розділ «19»

Лев вирішив раз і назавжди покінчити з сумнівами. Нормальний він чи божевільний — не має значення. Бо все, що доходить до його голови, свідчить: він вляпався в інше життя — з привидами, чужими душами, ляльками, відьмами і жінкою, поруч якої млів від насолоди. То нехай буде так.

У кімнаті панував цілковитий безлад. У Лева так і не дійшли руки до прибирання — кожен день приносив справи важливіші. До того ж, як засвідчили події останніх днів, тут могли нишпорити всі, кому не ліньки: сусідка, слідчий зі своєю бригадою, дивні злодії, що вкрали ляльку... Доступ до квартири був у багатьох. Шукаючи на столі договір, Безрукий подумав, що треба змінити замок.

А договору то й не було!.. Лев пригадав, що він сидів на ліжку і читав Марі листи. Потім вийняв зі смітника договір. Марі була за столом. Вона захотіла поглянути на листи. Атож, саме так... Він показав їй листи, вона була дуже перелякана, сказала, що все це її вражає... А що далі? Потім він провів Марі. Листи з договором залишив на столі, чи кинув на ліжко, або кудись механічно впхнув.

Безрукий повитягував усі тумби з робочого стола і поперекидав їх догори дном. Передивився кожну книжку на полиці. Перекинув смітник. Ніде!.. Заліз у кожний куток на кухні, у ванній та у коридорі... Немає... Сумнівів не було — знову хтось був у нього і поцупив листи з договором. Лев метався по кімнаті і скреготів зубами. Це вже не смішно, це вже страшно. Таким беззахисним він себе не почував навіть у дитячому будинку. Безрукий взяв телефон і набрав Марі. Не даючи їй сказати навіть «алло», запитав:

— Де я подів листи?

Вона мовчала. Їй треба було трохи часу, щоб збагнути, що хоче Лев.

— Пропали листи, — пояснив Безрукий і безсило опустився на крісло. — Ти не пам'ятаєш, де я їх поклав?

— На столі. Сто процентів. Коли ти мене проводжав, листи були на столі.

— Немає їх... — простогнав Лев і краєм ока побачив щось під ліжком.

— Згадай, будь ласка, де...

— Зачекай! — перебив Марі Лев і кинувся під ліжко. Там лежав зіжмаканий договір. Лев так утішився, наче знайшов скарб. І заходився відсувати ліжко.

— Я знайшов договір! — вигукнув.

— Ось бачиш, — заспокоювала його Марі. — Тільки спокійно. І листи знайдуться...

— Листів немає. Їм просто ніде тут бути. Хтось їх забрав. І я здогадуюсь, хто... А це погано. Дуже гарний привід за листування з привидом зробити другу спробу закрити мене у божевільні...

— Якщо ти переживаєш за зміст листів, — хитро мовила Марі, — то хочу тебе втішити. Для мене твої листи були звичайнісінькими чистими аркушами. Без жодної буквочки...

— Тобто? — запитав Лев.

— Тобто якась містика... Листи призначені для тебе. І прочитати їх можеш тільки ти...

— Як таке може бути? — кричав у трубку шокований Лев.

— Слухай, Леве, не задавай дурних питань. Не знаю. І тобі раджу не забивати собі тим голову. Є факт, то прийми його і йди далі...